Редагування Красницький Леонід Петрович

[[Файл:Леонід Красницький.jpg|міні|Леонід Красницький]]

'''Леонід Петрович Красницький''' ([[23 березня]] [[1937]] — [[30 вересня]] [[2006]]) — музикант і педагог, у 1967—1984 очолював [[Носівська музична школа|Носівську музичну школу]], чудово грав на баяні.<ref>{{cite web | url = https://www.facebook.com/groups/628795813914575/posts/4436562283137890/ | title =До історії Носівської музичної школи | publisher =  Носівка Nosivka Носовка | author = Валерій Фурса | date = 26 вересня 2021 | access-date = | language = }}</ref>

== Життєпис ==
: ''Джерело: Спогади онука, [[Бережняк Євгеній Миколайович|Євгенія Бережняка]], 29 вересня 2021''.
Леонід Петрович народився в місті Носівка, Чернігівської області. Був другою дитиною в сім'ї. Почав грати на баяні з п'яти років. Хист до музики, перейняв від батька [[Красницький Петро Лукіч|Красницького Петра Лукіча]], який теж грав на баяні. Грав на баяні і старший брат юного Леоніда - [[Красницький Віталій Петрович]] (1928-2008). 

Батьки Леоніда та Віталія: Батько, Красницький Петро Лукіч (1907-1945) працював бугалтером в носівському цукрозаводі. В 1943 пішов на фронт. Загинув від вибуху снаряду в Німеччині 16 квітня 1945, біля містечка Лєнгенау Олджихов, там і похований. Мати, Красницька Марина Данилівна (Кривенко) 1902-1998, працювала в носівському колгоспі все життя та займалася домашнім господарством.   

Після закінчення носівської 2 школи, Леонід поступив до київського залізничного технічного училища №7. після закінчення, приблизно рік працював на ДВРЗ помічником машиніста. 

Потім, Леонід Петрович згадав за свій хист до музики, і знову пішов вчитися. Цього разу заочно поступив у музичне училище імені Р.М.Глієра, в місті Київ. 

З 1957 по 1960, служив в армії в десантних військах, що на Україні, в місті Павлоград. Після закінчення служби, повернувся додому, та влаштувався вчителем музики в 2 школі у Носівці. 

У 1964 році, Одружився на Красницькій Валентині Іванівній (1944 р.н), дівоче прізвище Сень, яка теж народилася у м.Носівка. Згодом, у Леоніда Петровича народилися дві доньки, Красницька Олена Леонідівна (1964 р.н) і Красницька Наталія Леонідівна (1971 р.н). У 1965 році, в Носівці відкрилась музикальна школа, куди і пішов працювати Леонід. 

Через 2 роки, у 1967, його обрали директором. З 1967 по 1984, він 17 років очолював музичний заклад. Після посади директора, ще якийсь час працював викладачем в музичній школі. В Носівці на той час був дружний молодий колектив музикантів-викладачів і сотні юних носівчан навчалися у них музичному мистецтву.

Перед виходом на пенсію, пішов працювати у четверту школу у Носівці, де працював теж вчителем музики. З 1994 року, Леонід Петрович пішов на пенсію.  

Має трьох онуків і одного правнука. Онуки - Бровко Вячеслав Сергійович (1986 р.н.), [[Бережняк Євгеній Миколайович]] (1993 р.н.), Фальтусова Дана Дмитрівна (1994 р.н.). Правнук — Бровко Олексій Вячеславович (2014 р.н.).

== Примітки ==
{{Примітки}}

[[Категорія:Музиканти]]
[[Категорія:Педагоги]]
[[Категорія:Люди К]]
@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 == Життєпис ==
 : ''Джерело: Спогади онука, [[Бережняк Євгеній Миколайович|Євгенія Бережняка]], 29 вересня 2021''.
-Леонід Петрович народився в місті Носівка, Чернігівської області. Був другою дитиною в сім'ї. Почав грати на баяні з п'яти років. Хист до музики, перейняв від батька [[Красницький Петро Лукич|Красницького Петра Лукича]], який теж грав на баяні. Грав на баяні і старший брат юного Леоніда - [[Красницький Віталій Петрович]] (1928-2008).
+Леонід Петрович народився в місті Носівка, Чернігівської області. Був другою дитиною в сім'ї. Почав грати на баяні з п'яти років. Хист до музики, перейняв від батька [[Красницький Петро Лукіч|Красницького Петра Лукіча]], який теж грав на баяні. Грав на баяні і старший брат юного Леоніда - [[Красницький Віталій Петрович]] (1928-2008).
-Батьки Леоніда та Віталія: Батько, Красницький Петро Лукич (1907-1945) працював бухгалтером в носівському цукрозаводі. У вільний від роботи час грав на баяні. Коли прийшла війна, Петро був учасником партизанського загону, а у 1943 пішов на фронт. Загинув від вибуху снаряда у Німеччині 16 квітня 1945, неподалік від містечка Лєнгенау Олджихов. Там він і похований. Мати, Красницька Марина Данилівна (Кривенко) 1902-1998, працювала в носівському колгоспі Парижзька Комуна та займалася домашнім господарством.
+Батьки Леоніда та Віталія: Батько, Красницький Петро Лукіч (1907-1945) працював бугалтером в носівському цукрозаводі. В 1943 пішов на фронт. Загинув від вибуху снаряду в Німеччині 16 квітня 1945, біля містечка Лєнгенау Олджихов, там і похований. Мати, Красницька Марина Данилівна (Кривенко) 1902-1998, працювала в носівському колгоспі все життя та займалася домашнім господарством.
-В 1955 році Леонід закінчив носівську школу №2. З 1957 по 1960, служив в армії, в авіації. Був у десантних військах, що на Україні, в місті Павлоград. Отримав звання - молодший сержант. Після закінчення служби, влаштувався вчителем музики в школу №2 у Носівці.
+Після закінчення носівської 2 школи, Леонід поступив до київського залізничного технічного училища №7. після закінчення, приблизно рік працював на ДВРЗ помічником машиніста.
-В 1960 році, Леонід Петрович пішов здобувати музичну освіту. Заочно вступив у музичне училище імені Р.М.Глієра, в місті Київ.
+Потім, Леонід Петрович згадав за свій хист до музики, і знову пішов вчитися. Цього разу заочно поступив у музичне училище імені Р.М.Глієра, в місті Київ.
-У 1964 році, Одружився на Красницькій Валентині Іванівній (1944 р.н.), дівоче прізвище Сень, яка теж народилася у м.Носівка. Згодом, у подружжя народилися дві доньки, Красницька Олена Леонідівна (1964 р.н) і Красницька Наталія Леонідівна (1971 р.н.).
-Після отримання диплому в 1964, дирекція училища дала Леоніду направлення на роботу до музикальної школи в місто Чорнобиль. Так як в Носівці, музична школа ще будувалася, то Леоніду зі своєю сім'єю довелося переїхати на один рік до Чорнобиля. Влаштувавшись в Чорнобилі, Леонід Петрович також брав участь у заходах місцевого будинку культури. У 1965 році відбулося відкриття носівської музичної школи, до якої перейшов працювати Леонід.
-У 1967, його призначили директором носівської музичної школи. З 1967 по 1984, він 17 років очолював музичний заклад. З 1984, працював викладачем в музичній школі. В Носівці на той час був дружний молодий колектив музикантів-викладачів і сотні юних носівчан навчалися у них музичному мистецтву.
+З 1957 по 1960, служив в армії в десантних військах, що на Україні, в місті Павлоград. Після закінчення служби, повернувся додому, та влаштувався вчителем музики в 2 школі у Носівці.
-У 1988 році, пішов працювати вчителем музики у носівську школу №4. У 1994 році, Леонід Петрович вийшов на пенсію.
+У 1964 році, Одружився на Красницькій Валентині Іванівній (1944 р.н), дівоче прізвище Сень, яка теж народилася у м.Носівка. Згодом, у Леоніда Петровича народилися дві доньки, Красницька Олена Леонідівна (1964 р.н) і Красницька Наталія Леонідівна (1971 р.н). У 1965 році, в Носівці відкрилась музикальна школа, куди і пішов працювати Леонід.
-== Родина ==
+Через 2 роки, у 1967, його обрали директором. З 1967 по 1984, він 17 років очолював музичний заклад. Після посади директора, ще якийсь час працював викладачем в музичній школі. В Носівці на той час був дружний молодий колектив музикантів-викладачів і сотні юних носівчан навчалися у них музичному мистецтву.
-Має двох дітей. [[Красницька Наталія Леонідівна]] (4.10.1971 р.н) та Красницька Олена Леонідівна (15.11.1964 р.н).
-Має трьох онуків і одного правнука. Онуки — Бровко Вячеслав Сергійович (1986 р.н.), [[Бережняк Євгеній Миколайович]] (1993 р.н.), Фальтусова Дана Дмитрівна (1994 р.н.). Правнук — Бровко Олексій Вячеславович (2014 р.н.).
-== Відзнаки ==
+Перед виходом на пенсію, пішов працювати у четверту школу у Носівці, де працював теж вчителем музики. З 1994 року, Леонід Петрович пішов на пенсію.
-В 1990, 1991 та 1992 роках, йому була оголошена подяка дирекцій шкіл №4 та №7, за підготовку учнів переможців районної олімпіади.
-Також отримав грамоту в конкурсі музичних амсамблів, але документ грамоти, дата і інформація про конкурс, на жаль не збереглися.
+Має трьох онуків і одного правнука. Онуки - Бровко Вячеслав Сергійович (1986 р.н.), [[Бережняк Євгеній Миколайович]] (1993 р.н.), Фальтусова Дана Дмитрівна (1994 р.н.). Правнук — Бровко Олексій Вячеславович (2014 р.н.).
 == Примітки ==