Відмінності між версіями «Красевич Антон Павлович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
 
(Не показано одну проміжну версію цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
 
[[Файл:Антон Красевич.jpg|міні|Антон Красевич]]
 
[[Файл:Антон Красевич.jpg|міні|Антон Красевич]]
  
'''Антон Павлович Красевич''' ([[23 листопада]] [[1999]] — [[8 листопада]] [[2022]]) — носівчанин, старший солдат ЗСУ. Мобілізований на російсько-українську війну, в ході бойових дій був важко поранений і помер у госпіталі.  
+
'''Антон Павлович Красевич''' ([[23 листопада]] [[1999]], Носівка — [[8 листопада]] [[2022]], Харків) — носівчанин, старший солдат ЗСУ. Мобілізований на російсько-українську війну, в ході бойових дій був важко поранений і помер у госпіталі.
 +
 
 +
== Життєпис ==
 +
Народився в Носівці, разом з мамою та братом-близнюком Артемом проживав по [[Вулиця Привітна|вулиці Привітній]] цукрозаводського мікрорайону Носівки.
 +
 
 +
Після закінчення другої міської школи, здобував освіту в Броварському професійно-технічному закладі, пройшов строкову службу у Збройних Силах України.
 +
 
 +
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну і він, і його брат-близнюк Артем стали на захист України добровольцями, служили в одній частині. Був мобілізований 31 березня 2022 року, служив сапером 2 інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка (військова частина А 0501) у складі Сухопутних військ Збройних сил України.
 +
 
 +
Під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій був тяжко поранений та доставлений до військово-медичного клінічного центру Північного регіону м. Харків, де лікарям не вдалося врятувати його життя.
 +
 
 +
Похований на [[Кладовище по вулиці Кармелюка|кладовищі по вул. Кармелюка]], цукрозаводського мікрорайону.
 +
 
 +
== Родина ==
 +
Мати: Ольга Миколаївна, батько Павло Павлович, брат-близнюк Артем.
 +
 
 +
== Відзнаки ==
 +
Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено нашого земляка старшого солдата Красевича Антона Павловича орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).<ref>{{Cite web | url = https://www.president.gov.ua/documents/82023-45529 | title = Указ Президента України №8/2023 від 9 січня 2023 року | publisher = Офіційне інтернет-представництво Президента України  | author = | date = | access-date = | language = }}</ref> Церемонія вручення державних нагород рідним загиблих героїв Чернігівщини відбулась 6 червня у залі засідань обласної ради.
 +
 
 +
Ушанований почесною відзнакою Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест» від Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. Відповідний наказ підписано 14 жовтня 2022 року.
 +
 
 +
== Пам'ять ==
 +
14 липня 2023 року Носівська міська рада рішенням № 7/37/VIII перейменувала в місті Носівка у цукрозаводському мікрорайоні вулицю Миколи Вінграновського на [[Вулиця Антона Красевича|вулицю Антона Красевича]].<ref>{{Cite web | url = https://nosgromada.cg.gov.ua/index.php?id=38986&tp=7 | title = Про перейменування вулиці в м. Носівка | publisher =  Носівська міська рада | author = | date = 14 липня 2023 | access-date = 2023-08-17 | language = }}</ref>
 +
 
 +
На фасаді рідного навчального закладу – [[Носівська гімназія № 2|Носівській гімназії №2]] встановлена меморіальна дошка на його честь.
  
 
== Носівщина знову  в жалобі ==
 
== Носівщина знову  в жалобі ==
Рядок 13: Рядок 37:
 
Носівська міська рада, виконавчий комітет, депутатський корпус щиро співчувають у тяжкому, непоправному горі  мамі  Ользі Миколаївні, батьку Павлу Павловичу, брату і побратиму Артему, всім рідним та близьким Героя.
 
Носівська міська рада, виконавчий комітет, депутатський корпус щиро співчувають у тяжкому, непоправному горі  мамі  Ользі Миколаївні, батьку Павлу Павловичу, брату і побратиму Артему, всім рідним та близьким Героя.
  
Пам’ять про його життєвий подвиг житиме у пам’яті земляків вічно!
+
== Красевич Антон Павлович ==
 +
:''Джерело: «Носівські вісті» за 24 листопада 2022 р., № 36 (9790)''
  
Вічна слава і світла пам’ять!
+
Разом з мамою та братом-близнюком Артемом Антон проживав у Носівці по вулиці Привітній. Таким він був і сам – щирим, відкритим, талановитим, з відкритою душею й серцем, сповненим любові до всіх. Після закінчення навчання у другій міській школі разом брати
 +
здобували освіту в Броварському професійно-технічному закладі, затим проходили строкову службу в Збройних силах України. І з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну обидва брати Красевичі стали на захист рідної держави. Із 31 березня Антон Павлович служив сапером 2 інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону військової частини А 0501. На жаль, під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій на початку листопада старший солдат Красевич був тяжко поранений та доставлений до військово-медичного клінічного центру Північного регіону міста Харків. Однак поранення у захисника виявилися занадто тяжкими, хоч воїн разом з лікарями до останнього боровся за своє молоде життя. Восьмого листопада земний шлях Героя обірвався.
  
Герої не вмирають!
+
Сімнадцятого листопада живим коридором шани носівчани провели мужнього захисника в його останню путь до місця вічного спочинку на одному з кладовищ цукрозаводського мікрорайону міста Носівки. Вся Носівщина схиляється в жалобі перед пам’яттю мужнього захисника, справжнього Героя, який віддав найдорожче – власне життя – за свободу та незалежність своєї Батьківщини.
  
== КРАСЕВИЧ Антон Павлович ==
+
== Роковини загибелі ==
:''Джерело: «Носівські вісті» за 24 листопада 2022 р., № 36 (9790)''
+
:''Джерело: {{Cite web | url = https://nosgromada.cg.gov.ua/index.php?id=484229&tp=page | title = Роковини загибелі Антона Красевича (23.11.1999 - 08.11.2022). Дякуємо... Пам'ятаємо...| publisher = Носівська міська рада| author = | date = 8 листопада 2023 }}''
 +
Сьогодні роковини загибелі нашого юного захисника – старшого солдата, носівчанина, Антона Красевича.
 +
 
 +
Він був мобілізований 31 березня 2022 року, служив сапером 2 інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону.
 +
 
 +
Під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій був тяжко поранений та доставлений до військово-медичного клінічного центру Північного регіону м. Харків. На жаль, лікарям не вдалося врятувати Героя.
 +
 
 +
Залишившись вірним присязі у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтереси держави у зв’язку з військовою агресією росії проти України, він до останнього боровся за життя, але сили виявилися надто нерівними. 8 листопада завершився його земний шлях.
 +
 
 +
Антон  був щирим, відкритим, талановитим, з відкритою душею і серцем, сповненим любові до всіх.
 +
 
 +
Неймовірний біль, жаль, горе, яке не можна виміряти нічим і ніколи. Ось таку ціну вся Україна і наша громада платить за кожен новий день, за можливість жити, за Перемогу, яка неодмінно буде за нами, бо є вони — наші героїчні захисники, титани духу, сили, віри у визволенні рідної землі від  російських окупантів. Антон народився в Носівці,  Після закінчення  другої міської школи, здобував освіту в Броварському професійно – технічному закладі, пройшов строкову службу у Збройних Силах України. З початком повномасштабного вторгнення  росії  проти України і він, і його брат-близнюк Артем стали на захист рідної держави добровольцями, служили в одній частині, з честю виконували свій військовий обов’язок…
 +
 
 +
На жаль, Антон віддав за Україну найцінніше — своє юне життя.
 +
 
 +
Наш земляк був удостоєний почесної відзнаки Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»  від Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. Відповідний наказ підписано 14.10 2022 року.
 +
 
 +
А також Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено нашого земляка старшого солдата Красевича Антона Павловича орденом «За мужність».
 +
 
 +
На фасаді рідного навчального закладу – Носівській гімназії №2 встановлена  меморіальна дошка на його честь. Також вулиця Вінграновського у цукрозаводському мікрорайоні носить тепер його ім'я.
 +
 
 +
Поховали Героя на [[Кладовище по вулиці Кармелюка|кладовищі по вул. Кармелюка]], цукрозаводського мікрорайону.
  
Разом з мамою та братом-близнюком Артемом Антон проживав у Носівці по вулиці Привітній. Таким він був і сам – щирим, відкритим, талановитим, з відкритою душею й серцем, сповненим любові до всіх. Після закінчення навчання у другій міській школі разом брати
+
== Примітки ==
здобували освіту в Броварському професійно-технічному закладі, затим проходили строкову службу в Збройних силах України. І з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну обидва брати Красевичі стали на захист рідної держави. Із 31 березня Антон Павлович служив сапером 2 інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону військової частини А 0501. На жаль, під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій на початку листопада старший солдат Красевич був тяжко поранений та доставлений до військово-медичного клінічного центру Північного регіону міста Харків. Однак поранення у захисника виявилися занадто тяжкими, хоч воїн разом з лікарями до останнього боровся за своє молоде життя. Восьмого листопада земний шлях Героя обірвався.
+
{{Примітки}}
  
Сімнадцятого листопада живим коридором шани носівчани провели мужнього захисника в його останню путь до місця вічного спочинку на одному з кладовищ цукрозаводського мікрорайону міста Носівки. Вся Носівщина схиляється в жалобі перед пам’яттю мужнього захисника, справжнього Героя, який віддав найдорожче – власне життя – за свободу та незалежність своєї Батьківщини. Висловлюємо найщиріші співчуття батькам
+
== Посилання ==
Героя Ользі Миколаївні та Павлу Павловичу, брату і побратиму Артему, всім рідним та близьким Героя...
+
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Красевич_Антон_Павлович
  
[[Категорія:Люди:Носівка]]
+
[[Категорія:Уродженці Носівки]]
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні]]
+
[[Категорія:Випускники Носівської школи № 2]]
[[Категорія:Поховані в Носівці]]
+
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]]
 +
[[Категорія:Нагороджені орденом «За мужність»]]
 +
[[Категорія:Поховані на кладовищі по вулиці Кармелюка]]
 +
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]
 
[[Категорія:Люди К]]
 
[[Категорія:Люди К]]

Поточна версія на 20:49, 25 листопада 2023

Антон Красевич

Антон Павлович Красевич (23 листопада 1999, Носівка — 8 листопада 2022, Харків) — носівчанин, старший солдат ЗСУ. Мобілізований на російсько-українську війну, в ході бойових дій був важко поранений і помер у госпіталі.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Носівці, разом з мамою та братом-близнюком Артемом проживав по вулиці Привітній цукрозаводського мікрорайону Носівки.

Після закінчення другої міської школи, здобував освіту в Броварському професійно-технічному закладі, пройшов строкову службу у Збройних Силах України.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну і він, і його брат-близнюк Артем стали на захист України добровольцями, служили в одній частині. Був мобілізований 31 березня 2022 року, служив сапером 2 інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка (військова частина А 0501) у складі Сухопутних військ Збройних сил України.

Під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій був тяжко поранений та доставлений до військово-медичного клінічного центру Північного регіону м. Харків, де лікарям не вдалося врятувати його життя.

Похований на кладовищі по вул. Кармелюка, цукрозаводського мікрорайону.

Родина[ред. | ред. код]

Мати: Ольга Миколаївна, батько Павло Павлович, брат-близнюк Артем.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено нашого земляка старшого солдата Красевича Антона Павловича орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).[1] Церемонія вручення державних нагород рідним загиблих героїв Чернігівщини відбулась 6 червня у залі засідань обласної ради.

Ушанований почесною відзнакою Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест» від Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. Відповідний наказ підписано 14 жовтня 2022 року.

Пам'ять[ред. | ред. код]

14 липня 2023 року Носівська міська рада рішенням № 7/37/VIII перейменувала в місті Носівка у цукрозаводському мікрорайоні вулицю Миколи Вінграновського на вулицю Антона Красевича.[2]

На фасаді рідного навчального закладу – Носівській гімназії №2 встановлена меморіальна дошка на його честь.

Носівщина знову в жалобі[ред. | ред. код]

Джерело: Носівщина знову в жалобі, Пресслужба Носівської міської ради, 14 листопада 2022

Невимовно боляче щоразу повідомляти про втрати наших захисників. Встократ, коли гинуть такі молоді хлопці… Яка ж гірка і болюча для всіх нас осінь 2022 року, як часто приходять важкі новини…

Старший солдат Антон Павлович Красевич, носівчанин, (23.11.1999 - 08.11.2022), був мобілізований 31 березня 2022 року, служив сапером 2 інженерно - саперного взводу 3 механізованого батальйону військової частини А 0501, під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій був тяжко поранений та доставлений до військово-медичного клінічного центру Північного регіону м. Харків. На жаль, лікарям не вдалося врятувати Героя.

Залишившись вірним присязі у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтереси держави у зв’язку з військовою агресією росії проти України, він до останнього боровся за життя, але сили виявилися надто нерівними. 8 листопада завершився його земний шлях.

Носівська міська рада, виконавчий комітет, депутатський корпус щиро співчувають у тяжкому, непоправному горі мамі Ользі Миколаївні, батьку Павлу Павловичу, брату і побратиму Артему, всім рідним та близьким Героя.

Красевич Антон Павлович[ред. | ред. код]

Джерело: «Носівські вісті» за 24 листопада 2022 р., № 36 (9790)

Разом з мамою та братом-близнюком Артемом Антон проживав у Носівці по вулиці Привітній. Таким він був і сам – щирим, відкритим, талановитим, з відкритою душею й серцем, сповненим любові до всіх. Після закінчення навчання у другій міській школі разом брати здобували освіту в Броварському професійно-технічному закладі, затим проходили строкову службу в Збройних силах України. І з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну обидва брати Красевичі стали на захист рідної держави. Із 31 березня Антон Павлович служив сапером 2 інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону військової частини А 0501. На жаль, під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій на початку листопада старший солдат Красевич був тяжко поранений та доставлений до військово-медичного клінічного центру Північного регіону міста Харків. Однак поранення у захисника виявилися занадто тяжкими, хоч воїн разом з лікарями до останнього боровся за своє молоде життя. Восьмого листопада земний шлях Героя обірвався.

Сімнадцятого листопада живим коридором шани носівчани провели мужнього захисника в його останню путь до місця вічного спочинку на одному з кладовищ цукрозаводського мікрорайону міста Носівки. Вся Носівщина схиляється в жалобі перед пам’яттю мужнього захисника, справжнього Героя, який віддав найдорожче – власне життя – за свободу та незалежність своєї Батьківщини.

Роковини загибелі[ред. | ред. код]

Джерело: Роковини загибелі Антона Красевича (23.11.1999 - 08.11.2022). Дякуємо... Пам'ятаємо..., Носівська міська рада, 8 листопада 2023

Сьогодні роковини загибелі нашого юного захисника – старшого солдата, носівчанина, Антона Красевича.

Він був мобілізований 31 березня 2022 року, служив сапером 2 інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону.

Під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій був тяжко поранений та доставлений до військово-медичного клінічного центру Північного регіону м. Харків. На жаль, лікарям не вдалося врятувати Героя.

Залишившись вірним присязі у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтереси держави у зв’язку з військовою агресією росії проти України, він до останнього боровся за життя, але сили виявилися надто нерівними. 8 листопада завершився його земний шлях.

Антон був щирим, відкритим, талановитим, з відкритою душею і серцем, сповненим любові до всіх.

Неймовірний біль, жаль, горе, яке не можна виміряти нічим і ніколи. Ось таку ціну вся Україна і наша громада платить за кожен новий день, за можливість жити, за Перемогу, яка неодмінно буде за нами, бо є вони — наші героїчні захисники, титани духу, сили, віри у визволенні рідної землі від російських окупантів. Антон народився в Носівці, Після закінчення другої міської школи, здобував освіту в Броварському професійно – технічному закладі, пройшов строкову службу у Збройних Силах України. З початком повномасштабного вторгнення росії проти України і він, і його брат-близнюк Артем стали на захист рідної держави добровольцями, служили в одній частині, з честю виконували свій військовий обов’язок…

На жаль, Антон віддав за Україну найцінніше — своє юне життя.

Наш земляк був удостоєний почесної відзнаки Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест» від Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. Відповідний наказ підписано 14.10 2022 року.

А також Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено нашого земляка старшого солдата Красевича Антона Павловича орденом «За мужність».

На фасаді рідного навчального закладу – Носівській гімназії №2 встановлена меморіальна дошка на його честь. Також вулиця Вінграновського у цукрозаводському мікрорайоні носить тепер його ім'я.

Поховали Героя на кладовищі по вул. Кармелюка, цукрозаводського мікрорайону.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України №8/2023 від 9 січня 2023 року, Офіційне інтернет-представництво Президента України
  2. Про перейменування вулиці в м. Носівка, Носівська міська рада, 14 липня 2023, переглянуто 2023-08-17

Посилання[ред. | ред. код]