Редагування Корінь Іван Демидович
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
| Поточна версія | Ваш текст | ||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | '''Іван Демидович Корінь''' (народився [[25 липня]] [[1912]] в селі Антонівка Варвинського району Чернігівської області — помер [[19 лютого]] [[1984]]) — начальник відділу будівництва Носівського райвиконкому в повоєнні роки, перший директор Міжколгоспбуду. | |
| − | '''Іван Демидович Корінь''' (народився [[25 липня]] [[1912]] в селі Антонівка Варвинського району Чернігівської області — помер [[19 лютого]] [[1984]]) — | ||
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
| − | : ''Джерело: Спогади доньки, | + | : ''Джерело: Спогади доньки, Веремійченко Ніни, липень 2021'' |
Мій батько, Корінь Іван Демидович, народився 25 липня 1912 року в с. Антонівка Варвинського району Чернігівської області в родині незаможних селян. Тут минуло його дитинство, тут він навчався в школі, звідси у віці 15 років пішов працювати помічником коваля на Ладанський завод пожежного обладнання. Робота йому дуже подобалась, старався здобути якомога більше знань і навичок ковальського ремесла. Згодом здібного хлопця помітили і призначили на посаду помічника механіка, на якій він і працював до 1939 року. | Мій батько, Корінь Іван Демидович, народився 25 липня 1912 року в с. Антонівка Варвинського району Чернігівської області в родині незаможних селян. Тут минуло його дитинство, тут він навчався в школі, звідси у віці 15 років пішов працювати помічником коваля на Ладанський завод пожежного обладнання. Робота йому дуже подобалась, старався здобути якомога більше знань і навичок ковальського ремесла. Згодом здібного хлопця помітили і призначили на посаду помічника механіка, на якій він і працював до 1939 року. | ||
Як він розповідав, дуже хотів служити в Армії, але оскільки завод був підпорядкований Наркомату оборони, кваліфікованих працівників в Армію не призивали, вони мали так звану бронь. Восени 1939 року був арештований наставник і старший товариш мого тата — головний механік, і його обов'язки тимчасово довелось виконувати татові. | Як він розповідав, дуже хотів служити в Армії, але оскільки завод був підпорядкований Наркомату оборони, кваліфікованих працівників в Армію не призивали, вони мали так звану бронь. Восени 1939 року був арештований наставник і старший товариш мого тата — головний механік, і його обов'язки тимчасово довелось виконувати татові. | ||
| − | Війна стала несподіванкою для всіх, адже з Німеччиною був укладений пакт про ненапад. Тато щодня ходив у військкомат і просився на фронт. Як згадував він, було соромно перебувати в тилу, коли на передовій його товариші по роботі вже проливали кров. Нарешті, 17 липня він був вже в училищі з підготовки механіків-водіїв танка. Курс " | + | Війна стала несподіванкою для всіх, адже з Німеччиною був укладений пакт про ненапад. Тато щодня ходив у військкомат і просився на фронт. Як згадував він, було соромно перебувати в тилу, коли на передовій його товариші по роботі вже проливали кров. Нарешті, 17 липня він був вже в училищі з підготовки механіків-водіїв танка. Курс "взлёт—посадка", і він на фронті. Механіком-водієм танка пройшов всю війну. Кілька разів був тяжко контужений, отримав поранення, але знову і знову повертався на фронт, до свого екіпажу. Був нагороджений орденом "Красной Звезды" і кількома медалями. Перемогу зустрів в Східній Пруссії під Кенігсбергом, хоч, за його словами, мріяв дійти до Берліна. До речі, вступив до лав ВКП(б), перебуваючи на фронті, коли їх частина захищала м. Грозниий. |
| − | Після демобілізації у грудні 1945 року був направлений на роботу в Носівський район на посаду начальника відділу будівництва [[Носівський райвиконком|Носівського райвиконкому]]. Головним його завданням була відбудова спалених фашистами сіл [[Козари]], [[Сулак]] і [[Коробчине]]. Пліч-о-пліч з моїм батьком працювали [[Безносюк Федосій | + | Після демобілізації у грудні 1945 року був направлений на роботу в Носівський район на посаду начальника відділу будівництва [[Носівський райвиконком|Носівського райвиконкому]]. Головним його завданням була відбудова спалених фашистами сіл [[Козари]], [[Сулак]] і [[Коробчине]]. Пліч-о-пліч з моїм батьком працювали [[Безносюк Федосій]], [[Бут Макар]], [[Куц Петро]] та інші, прізвища яких я, на жаль, не пам'ятаю. |
| − | |||
| − | |||
У 1957 році почали організовуватись міжколгоспбуди, і батько був призначений директором цієї організації. Справа була абсолютно новою, і батькові доводилось працювати дуже багато, напружено, з великою самовіддачею, без вихідних і свят. За перші два роки було зроблено дуже багато. Найважливішим був запуск печі по обпалюванню цегли-сирцю. Були великі плани, якими батько ділився з мамою в ті нечасті хвилини, коли був вдома, але, на жаль, збутися цим планам не судилося… | У 1957 році почали організовуватись міжколгоспбуди, і батько був призначений директором цієї організації. Справа була абсолютно новою, і батькові доводилось працювати дуже багато, напружено, з великою самовіддачею, без вихідних і свят. За перші два роки було зроблено дуже багато. Найважливішим був запуск печі по обпалюванню цегли-сирцю. Були великі плани, якими батько ділився з мамою в ті нечасті хвилини, коли був вдома, але, на жаль, збутися цим планам не судилося… | ||
| Рядок 21: | Рядок 18: | ||
[[Категорія:Учасники Німецько-радянської війни]] | [[Категорія:Учасники Німецько-радянської війни]] | ||
| − | |||
[[Категорія:Люди К]] | [[Категорія:Люди К]] | ||
