Козари (стаття в Енциклопедичному довіднику Чернігівщина, 1990)
Козари — село Носівського р-ну, центр сільської ради нарожних депутатів, якій підпорядковані села Андріївка та Іржавець. Розташовані на р. Острі за 1З км від районного центру та за 18 км від залізничної ст. Носівка. 972 жителі (1988).
Вперше згадуються 1550. Після нар.-визвольної війни 1648—54 входило до Носівської сотні Ніжинського полку.
У 18 ст. Козарами володіли графи Безбородьки. 1722 збудована Покровська церква (1891 на її місці — нова, 1934 розібрана), при ній — школа. У кін. 19 ст. К. належали родичам Безбородьків — графам Мусіним-Пушкіним. На околиці села була ошатна садиба з великим парком (існував до 1940).
У 1866 в Козарах — 257 дворів, 1193 жителів, сільське училище, винокурний з-д; у 1897 — 395 дворів. 1964 ж., земська школа, відбувався один ярмарок на рік. У 1905 тут відбувся виступ селян. Рад. владу встановлено в січні 1918. Під час громадянської війни в лісах навколо села діяли партизани, якими керував М. Г. Кропив'янський.
На поч. 1920-х рр. утв. кооператив, побудовано паровий млин, у 1929 створено перші колгоспи — «Пролетаріат» та ім. Г. І. Петровського. Працювали 2 школи, клуб, пошта, фельдшерський пункт.
Під час Великої Вітчизняної війни багато жителів села стали партизанами, зв'язківцями, розвідниками. Місцеві жителі переправляли партизанам продовольство, одяг тощо. У березні 1943 гітлерівці повністю спалили село, де налічувалося 980 дворів. Загинуло 3908 жителів, 420 чол. спалено живцем. Постановою бюро обкому Компартії України село визнано партизанським.
У Козарах — центральна садиба колгоспу «Червоний партизан» (спеціалізація — зернові і тваринництво), відділення зв'язку, 8-річна школа, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, клуб на 250 місць, б-ка (10 тис. од. зб.).
Козари радіофіковані 1956, електрифіковані — 1963, телебачення — з 1962, телефонізоване — з 1986.
У 1963 споруджено надгробки на братських могилах жертв фашизму та рад. воїнів, загиблих 1943 під час визволення села від нім.-фашист. загарбників.
Поблизу К. виявлені поселення епохи бронзи (2 тис. до я. е.), скіфського часу (1 тис. до н. е.), 2 поселення ранньослов'янського періоду та Київської Русі (1 тис., 10—13 ст.).
