Коваль Олександр Іванович

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Версія від 22:48, 1 березня 2024, створена Perohanych (обговорення | внесок) (Створена сторінка: На світлу пам’ять Олександру Ковалю від г. о "Волонтери Чернігівщини" Тривожна й дуже...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

На світлу пам’ять Олександру Ковалю

від г. о "Волонтери Чернігівщини" 

Тривожна й дуже болюча звістка минулого тижня сколихнула, безсумнівно, всю волонтерську та підприємницьку спільноту Носівської громади. Раптово, у розквіті життєвих сил обірвався життєвий шлях волонтера і підприємця, щирої й порядної людини - шановного Олександра Івановича Коваля. Родина втратила господаря, люблячого чоловіка, прекрасного батька, а всі ми – щирого й доброго друга. Коли йде з життя близька й дорога тобі людина, то завжди важко підібрати якісь слова, щоб ними можна було передати всю глибину власного болю від такої непоправної втрати, висловити щирі співчуття її рідним та близьким… Бо таких слів, власне, й немає. Є важке й болюче розуміння того, що вже ніколи не буде спільних зустрічей, розмов та планів, і що екран твого телефону більше не висвічуватиме знайомий номер і що скільки б разів ти сам його не набирав – вже не почуєш знайомий, добрий голос. Носівка – місто порівняно не велике, тут майже всі одне про одного знають. Родину Ковалів тут завжди поважали за їх щирість та працелюбність, їхню готовність завжди прийти на допомогу й підтримку. А в таких батьків і діти виросли хорошими, порядними та шанованими. Все життя Олександра Івановича було пов’язане з автомобілями, транспортом, дорогами. І навіть свою підприємницьку справу він також пов’язав з ними. Коли в 2014 році велика біда прийшла до нас зі сходу, він був в числі перших, хто взявся організовувати й відправляти на Донбас гуманітарні вантажі. Першою була наша спільна поїздка в Іловайськ. Наші мужні воїни, отримавши гіркий урок бойового зіткнення з підступним ворогом, продовжували тримати лінію оборони і їм просто необхідна була допомога й підтримка волонтерів. Потім у нього були десятки й десятки інших волонтерських поїздок, пошук для хлопців необхідних будівельних матеріалів, обладнання, інструментів, запчастин, продуктів харчування, засобів гігієни й ще багато-багато іншого необхідного для облаштування укриттів, бліндажів, окопів. Олександр Іванович був щирим і надійними другом, мав добре серце, завжди для всіх знаходив вільну хвилину поговорити й швидко, оперативно вирішити будь які важливі питання, з ним було легко, просто і надійно. Багато наших військових, які приїжджали додому в короткочасну відпустку, зверталися до нього з проханням допомогти з придбанням необхідних запчастин для їхньої техніки, аби та і далі продовжувати бити ворога в гарячих точках. Й для нього було справою честі й совісті їм допомогти. За кілька днів до своєї раптової трагічної смерті він також повернувся зі своєї чергової волонтерської поїздки. На жаль, вона була останньою у земному житті нашого дорогого незабутнього друга …Як боляче писати й говорити про все це в минулому часі. Якби не ота трагічна фатальність, скільки б ще важливих добрих справ він міг би втілити в життя, якою щасливою була вся родина, якою міцною була б наша щира волонтерська дружба та взаємопідтримка. На жаль, не судилося.. Легких хмаринок тобі, дорогий незабутній друже. Нехай Бог дарує твоїй душі Вічне життя та спокій. Для нас ти завжди будеш поруч -у наших спільних справах, в задумах, у наших спогадах. Нехай світла пам’ять про тебе назавжди залишиться у серцях усіх, хто тебе знав та пам’ятає. Рідним та близьким – найщиріші співчуття.