Редагування Клочко Микола Павлович

'''Микола Павлович Клочко''' (народився 1934 року в селі, нині селище міського типу,  Парафіївці Ічнянського району) — журналіст і письменник, репресований за політичні переконання, амністований. Працював журналістом у носівській районній газеті «[[Прапор комунізму]]». Член Національної спілки письменників України. 

Закінчив 8 класів місцевої школи, в 1951 вступив до Київського гірничого технікуму, через рік 18-річний Микола Клочко був заарештований і на початку 1953 року засуджений до 25 років ув'язнення в концтаборах ГУЛАГу за те, що малював карти майбутньої незалежної Української держави та вів розмови на цю тему серед студентів.

Після ХХ з'їзду КПРС, коли було розвінчано культ особи Сталіна, потрапив під амністію (1956) і повернувся до рідного села. Закінчивши екстерном середню школу, поїхав до м. Донецька, де два роки працював робітником «Донбасканалбуду». 

Любов до рідної мови й літератури привела М. Клочка на філфак Київського університету, який він успішно закінчив 1965 року. Спочатку Микола Павлович працював журналістом у носівській районній газеті «[[Прапор комунізму]]», через деякий час — у Києві в редакціях газет
«Друг читача», «Молодь України» та інших. Друкував свої твори тут, а також в інших виданнях: у газеті «Літературна Україна», журналах «Дніпро», «Вітчизна». Учителював, передаючи дітям свою любов до рідного слова. І в часи хрущовської відлиги, і в період так званого «застою» не горів бажанням прославляти Комуністичну партію, не відзначався лояльністю до державної політики, а тому творів талановитого автора понад двадцять років ніде не друкували.

По-справжньому його творчість знайшла свого читача тільки в часи незалежної України. Перші
збірки — «Афоризми» і «Роза вітрів» — побачили світ 2004 року, наступного 2005-го була видана збірка оповідань «Вишнева вежа» та книга поезій «Настрої». Цей творчий здобуток виявився настільки вагомим, що Миколу Павловича 2005 року прийняла до своїх лав Національна спілка письменників України. Відтоді М. Клочко майже щороку радує своїх читачів новими збірками. 

2006 року надрукував книжку «Афоризми-2», 2007-го — збірку поезій «Будні», 2009-го — «Розмисли». Микола Павлович щедро ділиться з читачем своїм життєвим досвідом.

== Відзнаки ==
Лауреат премій ім. С. Васильченка (2006 р.) та ім. В. Чумака (2008 р.). 2009 року удостоєний обласної літературної премії ім. М. Коцюбинського в номінації «проза».

== Посилання ==
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Клочко_Микола_Павлович
* [https://svit11.files.wordpress.com/2020/11/struna_e284961_2020.pdf Газета «Струна».] — № 1, 11 листопада 2020. — С. 12.
* {{cite web | url = http://esu.com.ua/search_articles.php?id=8575 | title = Клочко Микола Павлович | publisher = {{ЕСУ}} | author = С. О. Реп'ях| date = 2013 | accessdate = | language = }}

[[Категорія:Репресовані]]
[[Категорія:Журналісти]]
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]
[[Категорія:Люди К]]
@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-[[Файл:Микола Клочко.jpg|міні|Микола Клочко]]
 '''Микола Павлович Клочко''' (народився 1934 року в селі, нині селище міського типу,  Парафіївці Ічнянського району) — журналіст і письменник, репресований за політичні переконання, амністований. Працював журналістом у носівській районній газеті «[[Прапор комунізму]]». Член Національної спілки письменників України.
-== Життєпис ==
 Закінчив 8 класів місцевої школи, в 1951 вступив до Київського гірничого технікуму, через рік 18-річний Микола Клочко був заарештований і на початку 1953 року засуджений до 25 років ув'язнення в концтаборах ГУЛАГу за те, що малював карти майбутньої незалежної Української держави та вів розмови на цю тему серед студентів.