Відмінності між версіями «Закалюжний Євгеній Григорович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Рядок 5: Рядок 5:
  
 
== Життєпис ==
 
== Життєпис ==
Стати військовим була його мрія дитинства, тому після закінчення школи, він вступав до Одеського інституту сухопутних військ. З першої спроби це не вдалося, а ставши солдатом строкової служби, ще більше впевнився, що військова справа — це його. Згодом став курсантом цього вишу. Спробувавши себе у службі в десантних військах, він записався добровольцем у миротворчий батальйон в Югославію.
 
  
Коли у 2014 році Росія розпочала вторгнення в Україну, він знову пішов добровольцем, став на захист рідної країни, обороняв Донецький аеропорт, мав серйозне поранення, нагороджений орденом «За мужність».  
+
У 1996 році він закінчив Червонопартизанську загальноосвітню школу, вступивши до Ніжинського педагогічного університету імені М. Гоголя.  
  
Після лікування та реабілітації, у 2015 році&nbsp;— демобілізований. З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну, Євгеній&nbsp;— знову добровольцем пішов боронити рідну землю. 14 травня 2022 року у важких боях на Луганщині біля міста Попасна сержант Закалюжний отримав осколкове поранення, несумісне з життям.<ref>{{Cite web | url = https://cntime.cn.ua/na-shodi-zaginuli-troye-bijciv-iz-nosivskoyi-groma-article/ | title = На Сході загинули троє бійців із Носівської громади | publisher = Час Чернігівський | author = | date = 2022-05-27 | access-date = | language = }}</ref>
+
Після року навчання вирішив пов'язати своє життя з армією та долучитися до десантних військ, тож потрапив на строкову службу у місто Болград Одеської області.
 +
 +
У 1999 році Євгеній брав участь у миротворчій місії в Югославії, а у період з 2000—2002 років проходив військову службу за контрактом у Житомирі. З початком Революції Гідності та бойових дій на Сході України Євгеній знов повернувся до лав Збройних Сил України, аби зі зброєю в руках давати відсіч загарбнику. Обороняв Донецький аеропорт, мав серйозне поранення, нагороджений орденом «За мужність».
 +
 
 +
Після лікування та реабілітації, у 2015 році&nbsp;— демобілізований.  
 +
 
 +
У 2018-му році він знову підписав контракт зі Збройними Силами України.
 +
 
 +
З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну, Євгеній&nbsp;— знову добровольцем пішов боронити рідну землю навідником до 15-го окремого мотопіхотного батальйону. 14 травня 2022 року у важких боях на Луганщині біля міста Попасна сержант Закалюжний отримав осколкові поранення, несумісні з життям.<ref>{{Cite web | url = https://cntime.cn.ua/na-shodi-zaginuli-troye-bijciv-iz-nosivskoyi-groma-article/ | title = На Сході загинули троє бійців із Носівської громади | publisher = Час Чернігівський | author = | date = 2022-05-27 | access-date = | language = }}</ref>
 +
 
 +
Вдома на нього чекали батьки та брат.
  
 
28 травня 2022 похований кладовищі (Миколаївське) по вулиці Освіти в с. Володькова Дівиця.
 
28 травня 2022 похований кладовищі (Миколаївське) по вулиці Освіти в с. Володькова Дівиця.
Рядок 23: Рядок 32:
 
[[Категорія:Сержанти]]
 
[[Категорія:Сержанти]]
 
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні]]
 
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні]]
 +
[[Категорія:Поховані у Володьковій Дівиці]]
 
[[Категорія:Люди З]]
 
[[Категорія:Люди З]]

Версія за 00:09, 29 травня 2022

Євгеній Закалюжний

Євгеній Григорович Закалюжний (народився 8 квітня 1979 у Володьковій Дівиці — помер 14 травня 2022) — військовик, сержант. Обороняв Донецький аеропорт, мав серйозне поранення, нагороджений орденом «За мужність», загинув у бою біля міста Попасна.

 Життєпис

У 1996 році він закінчив Червонопартизанську загальноосвітню школу, вступивши до Ніжинського педагогічного університету імені М. Гоголя.

Після року навчання вирішив пов'язати своє життя з армією та долучитися до десантних військ, тож потрапив на строкову службу у місто Болград Одеської області.

У 1999 році Євгеній брав участь у миротворчій місії в Югославії, а у період з 2000—2002 років проходив військову службу за контрактом у Житомирі. З початком Революції Гідності та бойових дій на Сході України Євгеній знов повернувся до лав Збройних Сил України, аби зі зброєю в руках давати відсіч загарбнику. Обороняв Донецький аеропорт, мав серйозне поранення, нагороджений орденом «За мужність».

Після лікування та реабілітації, у 2015 році — демобілізований.

У 2018-му році він знову підписав контракт зі Збройними Силами України.

З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну, Євгеній — знову добровольцем пішов боронити рідну землю навідником до 15-го окремого мотопіхотного батальйону. 14 травня 2022 року у важких боях на Луганщині біля міста Попасна сержант Закалюжний отримав осколкові поранення, несумісні з життям.[1]

Вдома на нього чекали батьки та брат.

28 травня 2022 похований кладовищі (Миколаївське) по вулиці Освіти в с. Володькова Дівиця.

Примітки

Посилання