Редагування Горішне
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
Поточна версія | Ваш текст | ||
Рядок 193: | Рядок 193: | ||
Ось що розповідає Петро Андрійович своєму товаришу Віктору Ємельянову 12 грудня 2021року: | Ось що розповідає Петро Андрійович своєму товаришу Віктору Ємельянову 12 грудня 2021року: | ||
− | :''«Раніше, це було міжхуторське кладовище. В період з травня 1942 року по вересень 1943 року на цьому цвинтарі хоронили бійців-партизанів. Тільки з загону М. Симоненка там було поховано 21 бійця. До сьогодні пам'ятаю імена лише двох, що там лежать: Аркадій Кузнєцов (родом з Ленінграду) та Василь Греков (родом з центральної Росії). Всього там лежить близько 50 загиблих воїнів, що були не перепоховані після війни рідними чи місцевою владою. В основному це люди, що приходили до загону «[[За Батьківщину]]», в статусі «оточенці» (військові, що вижили, вийшли з оточення). Ніхто не бачив їхніх справжніх документів. Ці бійці необхідні були командиру І. Бовкуну для проведення військових бойових дій на окупованій території. Про них дізнавались в місцевих жителів (хтось сам розшукував партизан, когось приводили).'' | + | :''«Раніше, це було міжхуторське кладовище. В період з травня 1942 року по вересень 1943 року на цьому цвинтарі хоронили бійців-партизанів. Тільки з загону М. Симоненка там було поховано 21 бійця. До сьогодні пам'ятаю імена лише двох, що там лежать: Аркадій Кузнєцов (родом з Ленінграду) та Василь Греков (родом з центральної Росії). Всього там лежить близько 50 загиблих воїнів, що були не перепоховані після війни рідними чи місцевою владою. В основному це люди, що приходили до загону «[[За Батьківщину]]», в статусі «оточенці»( військові, що вижили, вийшли з оточення). Ніхто не бачив їхніх справжніх документів. Ці бійці необхідні були командиру І. Бовкуну для проведення військових бойових дій на окупованій території. Про них дізнавались в місцевих жителів (хтось сам розшукував партизан, когось приводили).'' |
:''Після закінчення війни, перебування в застінках НКВС СРСР, Бовкун подавав списки загиблих партизан для нагород посмертно, де були також вказані імена «військових–оточенців». «Особий відділ» цей список не погодив. У пориві емоцій, списки оточенців командиром були знищені, боячись визнання цих загиблих воїнів «дизертирами», «зрадниками» і т.д. Хай краще без вісті зниклі, чим «дезертир», мабуть так подумав кадровий військовий командир.'' | :''Після закінчення війни, перебування в застінках НКВС СРСР, Бовкун подавав списки загиблих партизан для нагород посмертно, де були також вказані імена «військових–оточенців». «Особий відділ» цей список не погодив. У пориві емоцій, списки оточенців командиром були знищені, боячись визнання цих загиблих воїнів «дизертирами», «зрадниками» і т.д. Хай краще без вісті зниклі, чим «дезертир», мабуть так подумав кадровий військовий командир.'' |