Відмінності між версіями «Володьководівицький ліцей»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Рядок 3: Рядок 3:
 
== Історія ==
 
== Історія ==
 
До 2020 називалася Володьководівицька загальноосвітня школа I-III ступенів Носівської міської ради.
 
До 2020 називалася Володьководівицька загальноосвітня школа I-III ступенів Носівської міської ради.
 +
 +
Земське двокомплектне народне училище було відкрите у Володьковій дівиці в 1868 році. У ньому налічувалося близько 100 учнів. А позаяк в селі діяло 2 церкви, то при них існавали й церковно-приходські школи.
 +
 +
Уже в 1909 році було закінчено спорудження кам'яної будівлі училища, попечителем якого було обрано [[Сулй Федір Леонтійович|Федора Леонтійовича Сулія]]. Кількість учнів зростає до 180 чоловік.
 +
 +
У 20-х роках у селі відкрилася трудова школа І ступеня, директором якої стає [[Плющ Павло Павлович]] (згодом професор Київського університету).
 +
 +
З часом у селі діє 3 початкові школи, де вчаться всі діти шкільного віку. Працює 12 учителів.
 +
 +
У 1930 році в селі Червоні Партизани  чотирикласна початкова школа  перетворюється на 7-річну школу, діє також і початкова.
 +
 +
У 1938 році семирічна школа була реорганізована в середню. Уже тоді в школі працював [[Барановський Віталій Дмитрович]], який був нагороджений значком “Відмінник народної освіти” серед кращих 22 вчителів Носівського району.
 +
 +
У 1940 році в селі діють 2 семирічки, 3 початкові школи, де навчається більше тисячі учнів, а педколектив налічує 42 особи.
 +
 +
У червні 1941 року відбувся перший випуск середньої школи. Під час німецької окупації в її приміщенні німці розмістили свою комендатуру. Будівля була зруйнована, але після звільнення села школа була відреставрована й добудована, а в 1946 році відбувся перший післявоєнний випуск.
 +
 +
З 1946 по 1974 рік директором школи працював [[Тира Микола Михайлович]]. За його спогадами, бракувало педкадрів, заняття проводилися у 10 пристосованих приміщеннях. Із Сулака, Криниці, Коробчиного діти ходили пішки. Вже потім відкрився шкільний інтернат.
 +
 +
:''«Пам’ятається, - згадував Тира Микола Михайлович, - придбали ми першого в селі телевізора. Старі й малі приходили дивитись передачі. Та мало хто знав, що купили ми його за гроші, які я позичив у нашого випускника Сірика Павла Даниловича, який згодом став викладачем Ніжинського технікуму механізації».''
 +
 +
У 1950-х роках середня школа  мала досить міцну навчально-матеріальну базу: добре обладнані й повністю устатковані кабінети, лабораторії, майстерні.
 +
 +
Школа мала для політехнічного навчання 2 автомашини, трактор, 3 мотоцикли, радіовузол. Була і власна електростанція, що забезпечувала струмом майстерні.
 +
 +
Викладач біології М.І.Горбач відмінно організовував роботу юннатів у біологічному кабінеті та на пришкільних ділянках. Школа мала пасіку, хороший сад, теплицю.
 +
 +
Не раз відзначалася робота юних техніків школи, якими керував Б. В. Барановський. У школі навчалися такі відомі люди як Герой Радянського Союзу М. Д. Симоненко, кандидати наук П. П. Плющ та  І. Д. Бойко, художник Г. П. Шкребель, колишній військовий, автор численних книг П. І. Медвідь тощо.
 +
 +
За даними 1957 року 65 випускників школи стали учителями, 45 - медпрацівниками, 27 - інженерами та техніками, 30 - ветеринарами й зоотехніками, 50 - бухгалтерами, 80 - офіцерами Радянської Армії.
 +
 +
У цьому велика заслуга колишнього вчителя військової підготовки Гольця П.П., який  був ще й незмінним керівником духового оркестру й вчительського драмколективу.
 +
 +
У  1960-ті роки випускниками школи стали 648 учнів. У цей час діє виробнича бригада. Вона обробляла до 48 гектарів землі, на яких вирощували кукурудзу, а ще  утримували  кролеферму на 300 голів.
 +
 +
На початку 1960-х років у школі був відкритий Музей бойової і трудової слави, вагомий внесок у створення якого зробив Сірик М.О., який  був одним із  випускників 1941 року, що повернулися живими додому після війни. З його ініціативи було створено сільський історико - краєзнавчий музей, який здобув звання народного.
 +
 +
Нова сторінка в історії школи  пов’язана  з іменем [[Власенко Петро Михайлович|П. М. Власенка]], який у 1974—1998 успішно очолював педагогічний колектив, за що й був нагороджений медаллю A.C. Макаренка.
 +
 +
За час його керівництва школа продовжувала розвивати кращі традиції. Учні брали активну участь у змаганні виробничих бригад, за що були нагороджені вантажним автомобілем.
 +
 +
Клуб інтернаціональної дружби (КІД) школи знали далеко за межами України, бо підтримували зв’язки майже з усіма республіками колишнього СРСР.   
 +
 +
У роки директорства Власенка Петра Михайловича, а саме на початку 1980-х, почалося будівництво нового приміщення школи. У 1984 році урочисто  відкрило свої двері для вихованців нинішнє приміщення школи.
  
 
== Приміщення і основні дані ==
 
== Приміщення і основні дані ==

Версія за 14:54, 26 вересня 2021

Володьководівицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Носівської міської ради — школа у Володьковій Дівиці, розташована по вул. Центральній, 77.

Історія

До 2020 називалася Володьководівицька загальноосвітня школа I-III ступенів Носівської міської ради.

Земське двокомплектне народне училище було відкрите у Володьковій дівиці в 1868 році. У ньому налічувалося близько 100 учнів. А позаяк в селі діяло 2 церкви, то при них існавали й церковно-приходські школи.

Уже в 1909 році було закінчено спорудження кам'яної будівлі училища, попечителем якого було обрано Федора Леонтійовича Сулія. Кількість учнів зростає до 180 чоловік.

У 20-х роках у селі відкрилася трудова школа І ступеня, директором якої стає Плющ Павло Павлович (згодом професор Київського університету).

З часом у селі діє 3 початкові школи, де вчаться всі діти шкільного віку. Працює 12 учителів.

У 1930 році в селі Червоні Партизани  чотирикласна початкова школа  перетворюється на 7-річну школу, діє також і початкова.

У 1938 році семирічна школа була реорганізована в середню. Уже тоді в школі працював Барановський Віталій Дмитрович, який був нагороджений значком “Відмінник народної освіти” серед кращих 22 вчителів Носівського району.

У 1940 році в селі діють 2 семирічки, 3 початкові школи, де навчається більше тисячі учнів, а педколектив налічує 42 особи.

У червні 1941 року відбувся перший випуск середньої школи. Під час німецької окупації в її приміщенні німці розмістили свою комендатуру. Будівля була зруйнована, але після звільнення села школа була відреставрована й добудована, а в 1946 році відбувся перший післявоєнний випуск.

З 1946 по 1974 рік директором школи працював Тира Микола Михайлович. За його спогадами, бракувало педкадрів, заняття проводилися у 10 пристосованих приміщеннях. Із Сулака, Криниці, Коробчиного діти ходили пішки. Вже потім відкрився шкільний інтернат.
«Пам’ятається, - згадував Тира Микола Михайлович, - придбали ми першого в селі телевізора. Старі й малі приходили дивитись передачі. Та мало хто знав, що купили ми його за гроші, які я позичив у нашого випускника Сірика Павла Даниловича, який згодом став викладачем Ніжинського технікуму механізації».

У 1950-х роках середня школа мала досить міцну навчально-матеріальну базу: добре обладнані й повністю устатковані кабінети, лабораторії, майстерні.

Школа мала для політехнічного навчання 2 автомашини, трактор, 3 мотоцикли, радіовузол. Була і власна електростанція, що забезпечувала струмом майстерні.

Викладач біології М.І.Горбач відмінно організовував роботу юннатів у біологічному кабінеті та на пришкільних ділянках. Школа мала пасіку, хороший сад, теплицю.

Не раз відзначалася робота юних техніків школи, якими керував Б. В. Барановський. У школі навчалися такі відомі люди як Герой Радянського Союзу М. Д. Симоненко, кандидати наук П. П. Плющ та І. Д. Бойко, художник Г. П. Шкребель, колишній військовий, автор численних книг П. І. Медвідь тощо.

За даними 1957 року 65 випускників школи стали учителями, 45 - медпрацівниками, 27 - інженерами та техніками, 30 - ветеринарами й зоотехніками, 50 - бухгалтерами, 80 - офіцерами Радянської Армії.

У цьому велика заслуга колишнього вчителя військової підготовки Гольця П.П., який був ще й незмінним керівником духового оркестру й вчительського драмколективу.

У 1960-ті роки випускниками школи стали 648 учнів. У цей час діє виробнича бригада. Вона обробляла до 48 гектарів землі, на яких вирощували кукурудзу, а ще утримували кролеферму на 300 голів.

На початку 1960-х років у школі був відкритий Музей бойової і трудової слави, вагомий внесок у створення якого зробив Сірик М.О., який був одним із випускників 1941 року, що повернулися живими додому після війни. З його ініціативи було створено сільський історико - краєзнавчий музей, який здобув звання народного.

Нова сторінка в історії школи пов’язана з іменем П. М. Власенка, який у 1974—1998 успішно очолював педагогічний колектив, за що й був нагороджений медаллю A.C. Макаренка.

За час його керівництва школа продовжувала розвивати кращі традиції. Учні брали активну участь у змаганні виробничих бригад, за що були нагороджені вантажним автомобілем.

Клуб інтернаціональної дружби (КІД) школи знали далеко за межами України, бо підтримували зв’язки майже з усіма республіками колишнього СРСР.

У роки директорства Власенка Петра Михайловича, а саме на початку 1980-х, почалося будівництво нового приміщення школи. У 1984 році урочисто відкрило свої двері для вихованців нинішнє приміщення школи.

Приміщення і основні дані

Приміщення школи розрахована на 400 учнів. Збудоване ще в 1984 році, будували поспіхом, тому і якість відповідна.

Про школу станом на 2017:[1]

  • Профілі навчання: українська філологія
  • Телефони (3804642)3-24-23
  • Електронна пошта schoolzosh1@ukr.net
  • кількість класів 16
  • Кількість учнів 328
  • Наповнюваність 20.5
  • Групи продовженого дня 3
  • Кількість персоналу 36
  • Кількість учителів 28
    • мають повну вищу освіту 27
    • спеціалісти вищої категорії 18
  • віком до 40 років 4
  • пенсіонери 6

Педколектив

  1. Андрущенко Світлана Олександрівна
  2. Власенко Ольга Андріївна Класний керівник 3 класу]]
  3. Вовкогон Валентина Миколаївна директор
  4. Вовкогон Людмила Федорівна Класний керівник 6 "А"
  5. Вовкогон Надія Василівна
  6. Гаврилко Надія Миколаївна
  7. Гусєва Світлана Володимирівна Класний керівник 9 "А"
  8. Дем'яненко Юлія Іванівна
  9. Жук Оксана Олександрівна
  10. Згерський Олександр Миколайович
  11. Ілляш Світлана Вікторівна Класний керівник 7 класу
  12. Ільяш Анатолій Григорович
  13. Ільяш Любов Володимирівна
  14. Клименко Володимир Володимирович
  15. Клименко Ірина Михайлівна
  16. Клименко Ольга Михайлівна Класний керівник 4 "А"
  17. Кожухівська Наталія Миколаївна Класний керівник 5 "А"
  18. Костюк Світлана Миколаївна
  19. Лапко Ірина Володимирівна Класний керівник 8 класу
  20. Макаренко Людмила Володимирівна
  21. Медвідь Валентина Михайлівна Класний керівник 11 класу
  22. Медвідь Світлана Миколаївна Класний керівник 6 "Б"
  23. Мельничук Тетяна Анатоліївна Класний керівник 5 "Б"
  24. Москаленко Людмила Миколаївна Класний керівник 10 класу
  25. Павленко Алла Володимирівна
  26. Павленко Микола Петрович
  27. Руденко Тетяна Василівна
  28. Рудюк Мар'яна Іванівна
  29. Сидоренко Олена Григорівна Класний керівник 4 "Б"
  30. Симоненко Валентина Анатоліївна Класний керівник 9 "Б"
  31. Сірик Світлана Григорівна
  32. Скрипа Лідія Олексіївна
  33. Сліпак Світлана Семенівна
  34. Татарчук Ольга Миколаївна
  35. Татарчук Ольга Тарасівна
  36. Холод Леся Петрівна
  37. Чайка Валентина Іванівна
  38. Чхеідзе Наталія Миколаївна

Примітки

Посилання