Редагування Володьководівицька сільська лікарська амбулаторія

[[Файл:Володьководівицька амбулаторія.jpg|міні|Володьководівицька амбулаторія]]

'''Володьководівицька сільська лікарська амбулаторія загальної практики сімейної медицини''' — у складі Комунального некомерційного підприємства «[[Носівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги]]» Носівської районної ради.

Запису на прийом до лікаря: телефон +3804642 32489 адреса електронної пошти medaimbulance@ukr.net

== Люди ==
Ця амбулаторія сімейної медицини розрахована на 3-4 лікарі, станом на березень 2021 працюють:
* [[Скрипа Дмитро Дмитрович]] — завідувач (головний лікар), сімейний лікар;
* [[Рудюк Юрій Олександрович]] — сімейний лікар;

Всю документальну роботу та безпосередньо маніпуляції проводять медичні сестри: Анна Дерюга, Валентина Погребна, Раїса Кожухівська, Лариса Лубенець. Порядок і чистоту підтримує молодша сестра Валентина Циганок. 

== Історія ==
[[8 січня]] 2020 Володьководівицькій амбулаторії переданий новий автомобіль Renault Duster, закуплений за кошти державного бюджету у співфінансуванні з місцевого.<ref>{{cite web | url = https://nosrr.gov.ua/news/item/2185-peredano-avtomobil-dlia-volodkovodivytskoi-silskoi-likarskoi-ambu | title = Передано автомобіль для Володьководівицької сільської лікарської амбулаторії загальної практики-сімейної медицини | publisher = Носівська районна рада | author = | date = 8 січня 2020 | accessdate = | language = }}</ref>

До 2020 сільська лікарня розташовувалася в старовинній панській будівлі. Було постійно холодно, без ремонту, старі меблі. 

[[13 жовтня]] [[2020]] відкрита нова будівля амбулаторії. Вартість проекту 8,6 млн грн, з них 2 млн з місцевого бюджету, ще 0,5 млн Носівська  міська рада  виділила на облаштування кабінетів нового приміщення.<ref name="f">{{cite web | url = https://www.facebook.com/nosivkaotg/posts/830313007714960 | title = Сьогодні  нас  зібрала прекрасна подія у Володьковій Дівиці| publisher = Facebook | author = | date = 13 жовтня 2020 | accessdate = | language = }}</ref>

У 2020-2021 увесь колектив амбулаторії перехворів на COVID-19.

== Приміщення і обладнання ==
Нове, просторе, світле і тепле приміщення.

Працює сучасний стоматологічний кабінет, лабораторія, у кожному кабінеті кардіограф, денний стаціонар, також створені всі умови для надання якісних медичних послуг пацієнтам. 

== Невирішені питання ==
Огорожа та будівництво гаражного приміщення (станом на березень 2021).

== Відвідувачі ==
Щопонеділка та щоп'ятниці відвідувачів зазвичай більше: до  восьмидесяти чоловік, в інші дні - 50-60. 

Щодня стабільно 10-12, а буває і до двох десятків хворих обслуговують медсестри.

Лікарі виїжджають на виклики — 4-5 у день стабільно. Враховуючи розгалуженість території, завантаженість лікарів колосальна.

== «Свідки історії» під загрозою зникнення? ==
:''Джерело: {{Cite web | url = http://che.cn.ua/index.php/all-news/item/3771-svidky-istorii-pid-zahrozoiu-znyknennia | title = «Свідки історії» під загрозою зникнення?| publisher = Чернігівщина | author = [[Божок Сніжана Віталіївна|Сніжана Божок]] | date =  16 липня 2020}}''

Володькова Дівиця – колоритне село, кожна вуличка якого дихає історією. І не дивно, бо від першої письмової згадки про населений пункт минуло вже 393 роки.

А перші поселення у селі датуються взагалі І тисячоліттям до нашої ери. Розкинулася Дівиця на дорозі обласного значення між двома райцентрами – Ніжином та Носівкою. Тут збереглася будівля волосного суду, приміщення, у якому в 1909 році розміщувалася земська управа, і садиба [[Романченко Іван Мартинович|Івана Мартиновича Романченка]]. 1920-го року вона була передана під місцеву амбулаторію, яка тут діє і донині. Наразі майже завершено будівництво нового приміщення сільської амбулаторії за державною програмою. А якою буде доля історичної будівлі, що є пам'яткою національного значення, – достеменно невідомо. По селу ходять чутки, що її знесуть, і начебто на ласе місце вже знайшовся претендент. Розташування садиби дуже вдале – це історичний центр села з чималою територією.

'''Міцне коріння сільської медицини'''

Тривалий час краєзнавець [[Тимошик Сергій|Сергій Тимошик]] збирав матеріал з історії медицини у Володьковій Дівиці.

«Перша відома на сьогодні письмова згадка про представника фахової медицини у Володьковій Дівиці датується 1870 роком, – розповідає Сергій Тимошик. – Це журнал прийому хворих фельдшера [[Карницький|Карницького]] за листопад місяць, де фіксувалася інформація про пацієнта, анамнез та лікування. На той час Дівичанська волость входила до Носівської дільниці. З 21 грудня 1881 року Носівську дільницю очолив лікар [[Баталін Василь|Василь Баталін]]. За умов дефіциту професійної лікарської допомоги основне навантаження в селах лягало на фельдшерські плечі. З 1 січня 1880 року фельдшером у Дівиці працював [[Красько Єфим|Єфим Красько]]. Розміщувався пункт в орендованому за 120 рублів на рік будинку [[Труш Фотій|Фотія Труша]]. У 1909 році до місцевого фельдшера було здійснено 10725 відвідин, а на 471 виклику він побував сам. Жителі хворіли на малярію, лихоманку, кір, хвороби пов'язані з травним трактом, дихальними шляхами…

[[File:Володькова Дівиця, старе приміщення амбулаторії.jpg|800 px]]

:''100-річна амбулаторія''

З 1920 року і донині амбулаторія знаходиться у садибі [[Романченко Іван Мартинович|Івана Мартиновича Романченка]], яка була націоналізована у 1923 році. Амбулаторією на той час завідує лікар [[Сидорець]], а дільниця складається із 17,5 тисяч жителів Дівиці, Данини, Шатури, хутора Сулак та Степного. 20 травня 1923 року заклад очолила перша у селі жінка-медик [[Виноградова Надія|Надія Виноградова]]. У 1937 році амбулаторія отримала статус лікарні, де в добудованому приміщенні почав функціонувати стаціонар на 20 ліжкомісць. У 1939 році відкрився пологовий будинок. Перед війною лікарню очолював лікар [[Ворона]], а після смерті останнього – [[Славіна]]. Під час війни лікарня працювала періодично, а завідував нею житель нашого села [[Ілляш Федір|Федір Ілляш]]. Хоч була у нього лише середня освіта, та на своїй справі розумівся відмінно, бо мав великий практичний досвід. Після звільнення села 15 вересня 1943 року від окупантів його звинуватили у співпраці з нацистами, оскільки по медичну допомогу зверталися як місцеві жителі, так і окупаційна влада. У кінці вересня 1943 року почала роботу лікарня, яку в січні 1944 року очолила [[Кольчинська Ганна|Ганна Кольчинська]]. При лікарні був гектар городу та 10 гектарів у полі біля [[Лащиха|Лащихи]]. Персонал, за допомогою одного коня, сам обробляв цю землю для потреб хворих, які перебували на стаціонарному лікуванні. У 1960-х роках працює лікарня на 25 ліжок та три фельдшерсько-акушерських пункти. Хворих обслуговують 28 медпрацівників. У 1968 році відкрили пологовий будинок. Кожен із керівників цього закладу обов'язково вносив щось своє не тільки в лікувальний процес, а й у покращення умов. Скажімо, у 1979 році під час завідування [[Лазар Ірина|Ірини Лазар]] на території лікарні були висаджені ялинки. Стараннями [[Сардак Іван|Івана Сардака]] при медустанові з'явилися дві карети швидкої допомоги, лабораторія, фіз- та рентген-кабінети, а персонал зріс до 42-х працівників. Був висаджений яблуневий сад. Посильну допомогу продуктами і пальним надавали колгоспи [[Колгосп імені Куйбишева|імені Куйбишева]] та [[Колгосп імені Крапив'янського|Крапив'янського]]. На початку 1980-х років з ініціативи голови колгоспу [[Циганок Василь|Василя Циганка]] розпочалося будівництво двоповерхової споруди лікарні, яке так і не було завершено. Нині в цій недобудові вже ростуть дерева…».

[[File:Володькова Дівиця, недобудоване приміщення лікарні.jpg|800px]]

Це справді небезпечний об'єкт, тим паче, що туди час від часу навідуються діти і влаштовують там ризиковані для життя і здоров'я ігри. У цьому запевняють очевидці.

'''Нове життя – без забуття'''

Правда, за державною програмою «Сільська медицина» нещодавно добудували нове приміщення сучасної амбулаторії сімейної медицини. Але не поряд зі сторічним медзакладом, а навпроти сільського [[Володьководівицький будинок культури|будинку культури]]. Бо подейкують, що це добротне місце вже декому приглянулося. А одну з небагатьох дійсно історичних пам'яток у селі, скоріш за все, просто знесуть. Принаймні, так розповідають у селі.

[[File:Володькова Дівиця, сучасне приміщення амбулаторії.jpg|800px]]

:''Сучасне приміщення амбулаторії''

«Мене дуже непокоїть доля цієї будівлі… Не одне покоління тут народилося, лікувалося, – продовжує краєзнавець. – Наша амбулаторія все життя славилася і славиться лікарями-професіоналами. 35 останніх років медзаклад очолює [[Скрипа Дмитро Дмитрович|Дмитро Скрипа]]. Дмитру Дмитровичу та ще одному сімейному лікарю [[Рудюк Юрій|Юрію Рудюку]] довіряє народ. Це – люди своєї справи. Звісно, їм буде краще працювати у комфортних умовах, але ж це приміщення – пам'ятка, яка заслуговує уваги, яка має неабияку історичну цінність…».

Крім того, що приміщення амбулаторії розташоване у центрі села, має гарний сад, за ним ще й закріплено приблизно гектар землі. Звичайно, на такий ласий шматок завжди знайдуться охочі… Тим більше, що на думку експертів, проблема збереження пам'яток не особливо хвилює як чиновників, так і громадськість. Таких борців, як краєзнавець Сергій Тимошик, не так вже й багато. Тому останнім часом в багатьох містах і селах нашої країни тільки й чути, як безкарно руйнують культурну, архітектурну та історичну спадщину. Коли така спадщина виконує «живу» функцію, тобто приміщення використовується, є більше шансів її зберегти. Пам'ятки архітектури, на думку експертів, можуть і мають використовуватися для розміщення музеїв, арт-галерей, готелів, магазинів, ресторанів, офісів, апартаментів та інших об'єктів. Важливим критерієм при виборі функції має бути можливість при такому функціонуванні заробити гроші, необхідні для збереження цієї пам'ятки. Так, наприклад, було зроблено із панською садибою, у якій розміщувався волосний суд. На сьогодні тут функціонує кафе «[[Володькова Дівиця (кафе)|Володькова Дівиця]]», що є оазою фольклору. Будівлю відреставрували й зробили з неї справжній музей української оселі. Вишиті фіранки на вікнах, розмальована піч, стіни, прикрашені розписаним посудом – усе, як у панській хаті. Підприємець [[Товстуха Галина|Галина Товстуха]] оформила подвір'я сільським реманентом давніх часів, перетворивши його на музей просто неба. Гарний приклад, як можна зберегти архітектурні пам'ятки місцевого або національного значення.

[[Божок Сніжана Віталіївна|Сніжана БОЖОК]], фото автора

== Примітки ==
{{Примітки}}

== Посилання ==
* {{cite web | url = https://www.facebook.com/groups/1115239838678801/permalink/1690993511103428/ | title = Якісні послуги сільчанам у Володьковій Дівиці | publisher = Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради | author = | date = 18 березня 2021 | accessdate = | language = }}

[[Категорія:Володькова Дівиця]]
[[Категорія:Амбулаторії]]