Відмінності між версіями «Вареник Віталій Володимирович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
(Створена сторінка: '''Віталій Володимирович Вареник''' (12.10.1977 -22.02.2024), солдат, народився на Коропщині, у вели...)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 +
[[Файл:Віталій Вареник.jpg|міні|Віталій Вареник]]
  
'''Віталій Володимирович Вареник''' (12.10.1977 -22.02.2024), солдат, народився на Коропщині, у великій родині. Закінчив школу, здобув кваліфікацію тракториста, жив у рідному селі Жовтневе.
+
'''Віталій Володимирович Вареник''' (народився 12 жовтня 1977 в селі Жовтневе на Коропщині — помер 22 лютого 2024), солдат ЗСУ, будівельник, мешканець Носівки, працював у КП «Носівка-Комунальник», загинув на Російсько-українській війні на Лимансько-Куп'янському напрямку.
  
Згодом створив власну родину  і переїхали на постійне місце проживання до Носівки, на  малу батьківщину дружини. Тут народилися два їхніх сини.
+
== Життєпис ==
 +
:''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/groups/1115239838678801/posts/2453999281469510/ | title = Носівщина в жалобі | publisher = Життя громади | author = | date = }}''
  
Віталій Володимирович працював у Києві, в КП «Носівка- Комунальник», мав золоті руки у будівельній справі.
+
Закінчив школу, здобув кваліфікацію тракториста, жив у рідному селі Жовтневе.
  
З початком повномасштабного вторгнення доєднався до загону тер оборони, згодом став членом ДФТГ.
+
Згодом створив власну родину і переїхали на постійне місце проживання до Носівки, на малу батьківщину дружини. Тут народилися два їхніх сини.
  
22 лютого 2023 року був призваний на військову службу. У лавах Збройних Сил України виконував обов’язки старшого водія - гранатометника І міномета мінометного взводу другого механізованого батальйону. Часто виходив на зв’язок, останній раз рідні почули його голос 16 лютого. Дуже сумував за онучкою Амінкою, запевнив, що все гаразд, дав настанови усім  рідним,наче прощався. Коли перестав виходити на зв’язок, родина відчувала, щось сталося. Сталося – непоправне.
+
Віталій Володимирович працював у Києві, в КП «Носівка-Комунальник»мав золоті руки у будівельній справі.
  
Залишаючись вірним присязі, Віталій Володимирович загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині,  на Лимансько - Куп’янському напрямку внаслідок підриву на міні. Сталося це 22 лютого.
+
З початком повномасштабного вторгнення доєднався до загону тероборони, згодом став членом ДФТГ.
  
Носівська міська рада, виконавчий комітет, депутатський корпус глибоко сумують та розділяють біль непоправної втрати з дружиною Наталією Михайлівною, синами Дмитром та Вадимом, сестрою Оксаною, братами Ігорем та Олександром.
+
22 лютого 2023 року був призваний на військову службу. У лавах Збройних Сил України виконував обов’язки старшого водія-гранатометника І міномета мінометного взводу другого механізованого батальйону. Часто виходив на зв’язок, останній раз рідні почули його голос 16 лютого. Дуже сумував за онучкою Амінкою, запевнив, що все гаразд, дав настанови усім  рідним, наче прощався. Коли перестав виходити на зв'язок, родина  відчувала, щось сталося.
 +
 
 +
Загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині, на Лимансько-Куп'янському напрямку внаслідок підриву на міні.
 +
 
 +
== Родина ==
 +
Дружина Вареник Наталія Михайлівна, сини Дмитро та Вадим, сестра Оксана, брати Ігор та Олександр.
  
 
Поховано воїна буде на кладовищі по вул. Центральна (біля колишньої меблевої фабрики).
 
Поховано воїна буде на кладовищі по вул. Центральна (біля колишньої меблевої фабрики).

Версія за 23:47, 29 лютого 2024

Віталій Вареник

Віталій Володимирович Вареник (народився 12 жовтня 1977 в селі Жовтневе на Коропщині — помер 22 лютого 2024), солдат ЗСУ, будівельник, мешканець Носівки, працював у КП «Носівка-Комунальник», загинув на Російсько-українській війні на Лимансько-Куп'янському напрямку.

Життєпис

Джерело: Носівщина в жалобі, Життя громади

Закінчив школу, здобув кваліфікацію тракториста, жив у рідному селі Жовтневе.

Згодом створив власну родину і переїхали на постійне місце проживання до Носівки, на малу батьківщину дружини. Тут народилися два їхніх сини.

Віталій Володимирович працював у Києві, в КП «Носівка-Комунальник», мав золоті руки у будівельній справі.

З початком повномасштабного вторгнення доєднався до загону тероборони, згодом став членом ДФТГ.

22 лютого 2023 року був призваний на військову службу. У лавах Збройних Сил України виконував обов’язки старшого водія-гранатометника І міномета мінометного взводу другого механізованого батальйону. Часто виходив на зв’язок, останній раз рідні почули його голос 16 лютого. Дуже сумував за онучкою Амінкою, запевнив, що все гаразд, дав настанови усім рідним, наче прощався. Коли перестав виходити на зв'язок, родина відчувала, щось сталося.

Загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині, на Лимансько-Куп'янському напрямку внаслідок підриву на міні.

Родина

Дружина Вареник Наталія Михайлівна, сини Дмитро та Вадим, сестра Оксана, брати Ігор та Олександр.

Поховано воїна буде на кладовищі по вул. Центральна (біля колишньої меблевої фабрики).