Відмінності між версіями «Бровко Владислав Олександрович»
(Створена сторінка: '''Владислав Олександрович Бровко''' (1 січня 1975, Носівка – 9 січня 2024, поблизу населен...) |
|||
| (Не показані 4 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | [[Файл:Владислав Бровко.jpg|міні|Владислав Бровко]] | |
| + | '''Владислав Олександрович Бровко''' (народився [[1 січня]] [[1975]] в Носівці — помер [[9 січня]] [[2024]], поблизу населеного пункту Костянтинівка, Покровського району на Донеччині) — солдат Збройних сил України, загинув під час виконання бойового завдання на Російсько-українській війні. | ||
| + | |||
| + | == Носівщина в жалобі == | ||
:''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/groups/1115239838678801/posts/2422090441327061 | title = Носівщина в жалобі | publisher = Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради | author = | date = 11 січня 2024}}'' | :''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/groups/1115239838678801/posts/2422090441327061 | title = Носівщина в жалобі | publisher = Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради | author = | date = 11 січня 2024}}'' | ||
| − | + | Народився, виріс та проживав в Носівці. Навчався спочатку у міській школі №5, середню освіту здобував у першій міській школі. Оскільки виріс у родині музикантів, майбутня професія була очевидною. Владислав продовжив здобуття освіти у фаховому музичному закладі Ніжина, ставши професійним музикантом гри на баяні. Проте професійне життя пов’язав з іншою зайнятістю: був справжнім майстром створення меблів. Довгий час працював на місцевій меблевій фабриці. Після її закриття працював на різних роботах. А в серпні 2023 року став до лав Збройних Сил України по мобілізації. | |
Виконував обов’язки номер обслуги 3 відділення 2 взводу 2 роти 1 механізованого батальйону. Керівництво частини, побратими відзначають надзвичайну відповідальність, відданість військовій справі нашого земляка. Він, як і вдома для своїх найрідніших, мами, дружини, синочка, на фронті був людиною честі, щирим, безмежно добрим, небайдужим, надійним. | Виконував обов’язки номер обслуги 3 відділення 2 взводу 2 роти 1 механізованого батальйону. Керівництво частини, побратими відзначають надзвичайну відповідальність, відданість військовій справі нашого земляка. Він, як і вдома для своїх найрідніших, мами, дружини, синочка, на фронті був людиною честі, щирим, безмежно добрим, небайдужим, надійним. | ||
| Рядок 9: | Рядок 12: | ||
На жаль, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини поблизу населеного пункту Костянтинівка, Покровського району на Донеччині, він загинув. Сталося це 9 січня. | На жаль, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини поблизу населеного пункту Костянтинівка, Покровського району на Донеччині, він загинув. Сталося це 9 січня. | ||
| − | + | Загиблого Героя-земляка буде поховано на кладовищі по вул. Центральна (в напрямку шляху на Андріївку). | |
| − | + | == Родина == | |
| + | Мама Раїса Василівна, дружина Ірина Миколаївна, син Олександр. | ||
| − | [[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні]] | + | [[Категорія:Уродженці Носівки]] |
| + | [[Категорія:Випускники Носівської школи № 1]] | ||
| + | [[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]] | ||
[[Категорія:Люди Б]] | [[Категорія:Люди Б]] | ||
Поточна версія на 18:51, 13 січня 2024
Владислав Олександрович Бровко (народився 1 січня 1975 в Носівці — помер 9 січня 2024, поблизу населеного пункту Костянтинівка, Покровського району на Донеччині) — солдат Збройних сил України, загинув під час виконання бойового завдання на Російсько-українській війні.
Носівщина в жалобі[ред. | ред. код]
- Джерело: Носівщина в жалобі, Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради, 11 січня 2024
Народився, виріс та проживав в Носівці. Навчався спочатку у міській школі №5, середню освіту здобував у першій міській школі. Оскільки виріс у родині музикантів, майбутня професія була очевидною. Владислав продовжив здобуття освіти у фаховому музичному закладі Ніжина, ставши професійним музикантом гри на баяні. Проте професійне життя пов’язав з іншою зайнятістю: був справжнім майстром створення меблів. Довгий час працював на місцевій меблевій фабриці. Після її закриття працював на різних роботах. А в серпні 2023 року став до лав Збройних Сил України по мобілізації.
Виконував обов’язки номер обслуги 3 відділення 2 взводу 2 роти 1 механізованого батальйону. Керівництво частини, побратими відзначають надзвичайну відповідальність, відданість військовій справі нашого земляка. Він, як і вдома для своїх найрідніших, мами, дружини, синочка, на фронті був людиною честі, щирим, безмежно добрим, небайдужим, надійним.
На жаль, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини поблизу населеного пункту Костянтинівка, Покровського району на Донеччині, він загинув. Сталося це 9 січня.
Загиблого Героя-земляка буде поховано на кладовищі по вул. Центральна (в напрямку шляху на Андріївку).
Родина[ред. | ред. код]
Мама Раїса Василівна, дружина Ірина Миколаївна, син Олександр.
