Криволап Ірина Андріївна

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Ірина Криволап

Ірина Андріївна Криволап (народилася 18 квітня 1994 в місті Носівка) — керівник відділу народних інструментів Носівської школи мистецтв.

Життєпис[ред. | ред. код]

Батьки: мати — Криволап Лариса Сергіївна, батько Криволап Андрій Володимирович

У 2003 році вперше взяла в руки бандуру, почавши навчання у Носівській школі мистецтв.

У 2010 закінчила Носівську міську гімназію. У 2010—2014 — навчалась у Чернігівському музичному коледжі ім. Л. М. Ревуцького, 2014—2017 — в НДУ ім. М. В. Гоголя.

З 2012 працює в Носівській школі мистецтв викладачем класу бандури.

З 2019 очолює відділ народних інструментів.

Того ж року стала учасником гурту за запрошенням сестри — Ганни Криволап.

Відвідувала всі концерти гурту а вже у 2019 році почала грати там на клавішах. Зробила великий внесок в репертуар грою на бандурі, яку експериментально додавали до деяких пісень.

Сім'я: син — Гринь Роман Олександрович, 2015 року народження.

Відео[ред. | ред. код]

Професійні досягнення[ред. | ред. код]

Її вихованка Ольга Руденко у 2023 та 2024 році зайняла III місце в обласному конкурсі виконавців на музичних інструментах серед учнів мистецьких шкіл Чернігівської області (в секції бандури).

Участь у міжнародних конкурсах виконавської майстерності 2022, 2023 роки

Виступи на обласних конференціях викладачів- бандуристів у 2020, 2021, 2021, 2023

Учениця Анастасія Устимчик стала студенткою Чернігівського музичного коледжу ім. Левка Ревуцького у 2022 році

Зі спогадів[ред. | ред. код]

Джерело: Ірина Криволап: Мого пра-пра-прадіда розкуркулили. Забрали все...., 23 листопада 2024

Мого пра-пра-прадіда розкуркулили. Забрали все. Розібрали дім, клуню. У нас в сім'ї лишились його фрази "баба мовчить, а я слухаю", "хліб- не жона, з'їв та й нема", "з своєї землі ногами вперед". Його дочка у 35 років померла, лишивши двох дочок сиротами. Моя прабабуся пережила два Голодомори.

Мого пра-пра-прадіда забрали в заслання, бо він був священиком, малював ікони. Мали забрати всю сім'ю, але він сторгувався. Страшний торг- життя твоїх рідних. Про нього не згадували мало не до часів Незалежності.

Сьогодні я розумію, як важливо Знати: ми є, були і будемо. Якою ціною. Як важливо вбити внутрішнього малороса. Мої онуки не знатимуть москальської мови.

Посилання[ред. | ред. код]