Церква Казанської ікони Божої Матері в Коломійцівці

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Споруда церкви

Церква Казанської ікони Божої Матері в Коломійцівці.

Релігійна громада[ред. | ред. код]

Релігійна громада Української православної церкви Ніжинської єпархії парафії на честь Казанської ікони Божої Матері с. Коломійцівка Носівського району Чернігівської області — зареєстрована 26 серпня 2015.

Адреса: 17145, Україна, Чернігівська обл., Ніжинський район, село Коломійцівка, вулиця Шевченка, будинок 14.

Настоятелі[ред. | ред. код]

  • Муха Сергій Вікторович (1985), ієрей, закінчив середню школу, Київську духовну академію, Київську духовну семінарію

Історія[ред. | ред. код]

Джерело: Фрагмент книги: Тут коріння мого роду: нариси історії рідного краю / О. Я. Куровська. – Ніжин: Аспект-Поліграф, 2005. – 242 с.

… У 1927 році взялися за облаштування і відкриття святого храму. До цього ходили молитися в сусіднє село Рівчак, але там громада не в силах була утримувати надалі святий храм. Церква в Рівчаку закрилася, а в Коломійцівці відкрилася. Створили Слов'янську релігійну громаду церковного приходу Казанської Божої Матері Носівського району. Подали заяву до окружної міжвідомчої комісії у справах громадськості і спілок. Її підписали голова ради Коломійцівської релігійної общини Корній Федорович Коломієць, секретар Іван Микитович Коломієць, члени ради Пилип Григорович Коломієць, Іван Никифорович Коломієць, Григорій Андрійович Коломієць, Єфросинія Архипівна Коломієць та інші. Всього було обрано 15 членів ради релігійної громади.

Окружна комісія 18 квітня 1927 року задовольнила прохання моїх земляків про реєстрацію релігійної общини і її статуту. До Коломійцівського церковного приходу увійшли також жителі великого села Рівчак і окремих Степових Хуторів. Від імені всього приходу члени ради уклали договір з Ніжинським окружним виконкомом ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів про передачу релігійній громаді у безоплатне, безстрокове користування приміщення храму і предметів культу.

Настоятелем храму Казанської Божої Матері в хуторі Коломійцівка став священик Олексій Калашников, випускник Чернігівської духовної семінарії. Родом він з Конотопського повіту. Розпочинав свою службу в Остерському повіті. Перед приходом у Коломійцівку протягом 40 років був настоятелем храму в сусідньому селі Рівчаку. Одночасно навчав там дітей в організованій ним церковній школі. Навіть вороже настроєні до релігії більшовики з повагою ставилися до нього. Олексію Калашникову йшов сімдесятий рік від роду, коли він прийшов служити в наше село. Його дружина, Олександра Іванівна, родом із села Свидовець нині Бобровицького району, останні роки проживала в рідному селі в сім'ї своєї дочки, оскільки чоловіку не виділили в Коломійцівці постійного житла. Про придбання для настоятеля храму якоїсь хати чи її будівництва і мови не було. З архівних матеріалів дізнаємося, що кожна копійка, яка надходила до церковної каси, використовувалась на потреби храму, на його обладнання.

З метою реєстрації релігійної громади складалися списки прихожан, за якими нині можна довідатися про структуру населення Коломійцівки в 1927 році. Жіноче населення переважало над чоловічим у віці від 18 до 20 років, а також від 31 до 50 років, а з 21 до 30 років чоловіків було на 33 більше, ніж жінок. Усього дорослих прихожан Слов'янської релігійної громади в нашому селі проживало 594 особи.

Одному з храмів на Ніжинщині незабаром 10 років[ред. | ред. код]

Джерело: Одному з храмів на Ніжинщині незабаром 10 років, Новини Ніжина, 7 вересня 2021

Майже десять років тому (у листопаді 2011 року) у Коломійцівці Макіївської громади Ніжинського району побудували церкву Казанської ікони Божої Матері. Попереду — ювілей.

— Я приїхав у Коломійцівку ще наприкінці червня 2011 року, — відчиняє ковану хвіртку і веде до храму 36-річний місцевий отець Сергій (Муха).

Будували церкву Ольга та Іван Куровські. Ольга Яківна родом звідси, Іван Іванович — народний депутат, меценат.

Священик живе навпроти церкви. Коли її будували, поряд звели і двоповерховий будинок для батюшки.

— На той час я був у Києві, а Ольга Яківна підшукувала батюшку на свою на батьківщину, — розповідає священик. — А я родом з Чернігівщини, народився в Борзні, потім з батьками жив у Журавці колишнього Варвинського району. А тут нова церква, приход — одразу і погодився. Взяв благословення в тодішнього владики Ніжинської єпархії Іринея (Семко, нині покійний). Місцеві дуже хотіли храм. Тут був до 30-х років, та його зруйнували.

На церковному дворищі — доглянутий газон. Траву косять газонокосаркою. Ростуть троянди. Лавки і гойдалки для дітей. Висота храму — 25 з половиною метрів, п’ять дзвонів, на підлозі — граніт.

Дерев’яний різьблений іконостас.

— Не з дуба, але надійний — з осики. Іконостас робили майстри з Житомирщини, — обережно торкається різьблення отець Сергій. — Багато чого вирізали не станком, а вручну. І кондиціонер у церкві є, і колонки. Хоча не дуже і треба, бо акустика в приміщенні прекрасна.
— Така краса, і не порозтягували! —захоплююсь. — Якщо хочеш гарні фото з вінчання — їдь у коломійцівську церкву.
— З Києва та Чернігова молодят не буває, але з навколишніх районів приїздять, — підтверджує батюшка. — Паску святять у нас.
— Багато прихожан у Коломійцівці?
— У старостаті понад сімсот жителів, два села (ще Калинівка), — підраховує отець Сергій. — Прихожан небагато, бо люди відучені від церкви, молитви і посту. Хоча для тих, кому важко стояти службу, є де сісти і перепочити. Є свій хор. Постійних півчих — четверо-п’ятеро.
— До ювілею відкриття готуєтесь?
— Цього року фасад перефарбували, — говорить священик. — Бо вже потьмянів. Куровські дбають про церкву. Останні три-чотири роки вже менше допомагали, але коли попросили велику суму на фасад, вони не відмовили.
— І скільки таке задоволення коштувало?
— Фасадна фарба взагалі дорога, а ми брали найдорожчу — «Капарол». Плюс роботи. То роботи і матеріал обійшлися в понад двісті тисяч гривень.
Четвертого листопада плануємо святкову Божественну літургію, потім у Будинку культури в Степових Хуторах (село поряд) — святковий концерт. І мої старші діти (усього троє) Гліб та Ольга виступатимуть. Син, як буде себе гарно поводити, (повертається до білявого хлопчика, котрий крутиться поряд), на фортепіано зіграє, донька — на сопілці. Будуть місцеві артисти, можливо, одного чи двох артистів запросимо більш відомих.

Вікторія Товстоног, «ВісникЧ» №35 (1842) від 2 вересня 2021

Посилання[ред. | ред. код]