Сясько Семен Якович
Семен Якович Сясько (~1865 — ~1920) — господар обійстя (хутору) в Лісних Хуторах, який збудував храм, навколо якого утворилося сучасне кладовище у Лісних Хуторах.
Родина і нащадки[ред. | ред. код]
Дружина Анна.
Діти Семена і Анни:
Сясько Григорій Семенович — найстарший син, його діти:
- Григорій Григорійович
- Василь Григорійович
- Іван Григорійович
- Янушевська (Сясько) Галина Григорівна
Прищепа Меланія Семенівна (1899—1972).
Сясько Пилип Семенович (нар. 1901), потрапив у оточення, втік в село, німці поставили десяцьким, був мобілізований восени 1943, разом із сином Федором, загинув. Дружина Марія. Їхні діти і онуки:
- Мазур Параска (Паша) Пилипівна, чоловік Іван
- Лапка Любов Іванівна, живе в Жердово, в гуртожитку радгоспу
- Мазур Іван Іванович (у Носівці, працював шофером), дружина санітарка у лікарні
- Лапка Любов Іванівна, живе в Жердово, в гуртожитку радгоспу
- Сясько Федір Пилипович (нар. 1925) — мобілізований восени 1943, загинув разом із батьком.
- Семенець Галя (Ганна) Пилипівна
- Валя
- Дмитро
- Маня Пилипівна,
- Люба Пилипівна, померла дитиною
Сясько Іван Семенович пішов у прийми до Мотрі, багатої вдови з Володькової Дівиці - жили в Носівці ззаду кладовища за вокзалом (хата й досі стоїть), був провідником на поїздах, покалічений між вагонами. Був дуже гарний. На старості Мотря була лежачою. Їхні діти, онуки і правнучка:
- Шевченко Надія (1936 - 2023?, похована в Дніпрі, медик), чоловік Анатолій військовий, служив у Калінінграді, помер від раку горла, похований на Гагаріна коло матері і батька
- Шевченко Анатолій син (?-?), робив у міськраді
- Олена, поїхала в Польщу, її чоловік в Дніпрі, працював
- Поліна ходить в школу в Польщу
- Оля вчилася в інституті на іноземні мови
- дочка вийшла заміж у Бучу
- син пристав у прийми
Церква Святого Іллі[ред. | ред. код]
На місці, де тепер є сільське кладовище, між 1910 і 1914 р. було споруджено дерев'яну церкву на честь Святого Іллі. Ініціатором спорудження був Сасько Семен Якович (помер 1920 року у віці приблизно 55 років внаслідок пошесті чи то пропасниці, чи то грипу-іспанки), котрий прийняв обітницю спорудити храм під час морського шторму під час паломництва 1910 року в Єрусалим до Гробу Господнього. Семен Сясько був похований під стіною церкви.
За сімейними переказами, під час цієї подорожі на Чорному морі знялась величезна буря, яка загрожувала затопити корабель. Паломники вирішили кинути жереб, щоб визначити кого скинути за борт заради рятування корабля. Жереб випав на Семена Саська. Семен Якович, стоячи на колінах, просив Бога дарувати йому життя та обіцяв побудувати власним коштом храм у своєму селі. Чудесним чином буря вщухла і паломники добрались до Святих Місць. По поверненню Семен Якович не забув дану присягу та, вклавши власні кошти й організувавши збір коштів у мешканців навколишніх хуторів і сіл, збудував величний дерев'яний храм во славу святого пророка Іллі. Точна дата побудови невідома.
Після смерті він був похоронений біля стіни храму. Приблизно у 1933-34 церкву було зруйновано безбожницькою комуністичною владою. Могила Семена Сяська тепер відрізняється від інших тим, що орієнтована не паралельно до автомобільної дороги, як інші могили, а навскіс — вздовж стіни колишньої церкви. Прямим нащадком (правнуком) Семена Саська є засновник ГО «Вікімедіа Україна» Юрій Пероганич.
День Святого Іллі (2 серпня) щороку відмічається в селі як храмове свято.<ref>Юрій Пероганич. Був у Жовтні Іллінський храм / «Носівські вісті» за 26 жовтня 2012, сторінка 5.