Колесніченко Юрій Васильович
Юрій Васильович Колесніченко (народився в Носівці 22 вересня 1937) — головний конструктор Броварського заводу порошкової металургії. Заслужений працівник промисловості України (2004). За організацію впровадження на Броварському заводі порошкової металургії ресурсоощадної технології виробництва розпиленого залізного порошку і механізованого комплексу для її реалізації був відзначений званням лауреата Державної премії УРСР (1988).
Життєпис[ред. | ред. код]
Випускник Носівської середньої школи № 1 1955 року.
Навчався на факультеті хімічного машинобудування Київського політехнічного інституту, після закінчення якого в 1960 році молодого спеціаліста направили працювати на хімзавод «Зоря» в м. Рубіжне Луганської обл.
У 1968 повернувся в рідні краї і став працювати на заводі порошкової металургії, який в той час будували в Броварах. Працював на посадах інженера-конструктора, потім – начальника конструкторського бюро, а з 1979 р. – начальника проектно-конструкторського відділу.
Родина[ред. | ред. код]
Онук Карпа Гармаша.
Колесніченко Юрій Васильович[ред. | ред. код]
- Нарис у книзі: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.
Колесніченко Юрій Васильович народився в Носівці 22 вересня 1937 року. За два місяці до цього був заарештований і засланий на Соловки його дід, завідуючий Носівською аптекою – Гармаш К.Г. Носівчани ще багато років потому із вдячністю згадували його як людину, до якої можна було звернутися за допомогою у будь-який час. Ця подія наклала свій відбиток на долю всієї родини.
До першого класу Носівської середньої школи №1 Юрій пішов у 1945 році, майже у восьмирічному віці. Перша вчителька – Марія Кузьмівна, виявила велику терплячість і сердечність у навчанні і вихованні своїх учнів. Перший клас Юрій закінчив із похвальною грамотою, як і всі наступні, а школу закінчив у 1955 році із срібною медаллю.
Але шкільне життя запам'яталося не лише уроками. Підліток відвідував практично всі гуртки, які працювали в школі та піонерському клубі: фото, радіо, музичний, драматичний, хоровий, танцювальний, шаховий, займався туризмом, легкою атлетикою, колекціонував марки та монети, грав у Носівській футбольній команді «Іскра». І дуже багато читав. Дякуючи тодішньому завідуючому районної бібліотеки І.Я. Буняку Юрій перечитав майже всю наявну в районній бібліотеці класичну літературу вітчизняних та зарубіжних класиків, багато науково-популярної літератури та фантастики. Надалі в житті вже ніколи не випадало такої нагоди для читання.
Шкільні роки, незважаючи на матеріальну скруту, були найкращими роками життя. Вирішальну роль у цьому відіграли талановиті і віддані своїй справі вчителі: Набок В. К. (математик), Скрипець А. П. (вчитель російської літератури), Шовкун М. К. (історик), подружжя Назаренків (Галина Дмитрівна – хімік, Григорій Миколайович – фізик), Скнар В. П. (вчитель англійської мови), та інші, які сформували у юнака життєві принципи, дали силу і наснагу на все подальше життя.
Потім було навчання на факультеті хімічного машинобудування Київського політехнічного інституту, після закінчення якого в 1960 році молодого спеціаліста направили працювати на хімзавод «Зоря» в м. Рубіжне Луганської обл.
Пропрацювавши там 8 років у 1968 р. Юрій Васильович повернувся в рідні краї і став працювати на заводі порошкової металургії, який в той час будували в Броварах.
Вчені Академії наук створили оригінальну технологію виробництва залізного порошку та виробів з нього, але не існувало обладнання для цієї технології. Перед конструкторами заводу постало завдання створення необхідного устаткування. Юрію Васильовичу разом із однодумцями вдалося створити нове обладнання, впровадити його у виробництво і налагодити ритмічну роботу заводу. Про важливість даного виробництва для країни говорить присудження Юрію Васильовичу Колесніченку в 1988 році Державної премії Української РСР в галузі науки і техніки за розробку та впровадження на Броварському заводі порошкової металургії ресурсозберігаючої технології виробництва розпиленого залізного порошку і механізованого комплексу для її реалізації.
Пройшовши свій трудовий шлях від інженера-конструктора, потім – начальника конструкторського бюро, а з 1979 р. – начальника проектно-конструкторського відділу, Ю.В. Колесніченко у 2004 році одержав почесне звання «Заслужений працівник промисловості України».
І нині, не дивлячись на свій поважний вік, він продовжує робити свою нелегку, але таку важливу і потрібну справу.
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Лауреат Державної премії Української РСР в галузі науки і техніки (1988) — за розробку та впровадження на Броварському заводі порошкової металургії ресурсозберігаючої технології виробництва розпиленого залізного порошку і механізованого комплексу для її реалізації.
- Заслужений працівник промисловості України» (2004)
