Свиста Віктор Григорович
Свиста Віктор Григорович (народився 4 вересня 1982 в селі Держанівка — помер 8 листопада 2025, поблизу н.п. Серебрянка на Донеччині) — житель села Селище, військовик, загинув на Російсько-українській війні.
Життєпис[ред. | ред. код]
- Джерело: Людмила Борисова: Мринська громада знову в скорботі…, Мринська сільська рада, 30 серпня 2026
З 1986 року проживав з батьками в с. Селище. Після закінчення Селищенської ЗОШ у 1998 році вступив до Київського енергетичного технікуму на навчання по спеціальності "Монтаж та експлуатація теплоенергетичних устаткувань атомних станцій", який закінчив в 2000 році. Восени 2000 року був призваний до лав ЗСУ на строкову військову службу, яку проходив в сел. Десна Чернігівської області.
Після демобілізації влаштувався робітником на м'ясокомбінат у Києві. Любив свою родину, часто приїжджав до батьків у село, допомагав по господарству, рибалив. Вітя мав багато друзів. Був працьовитим, добрим, щирим, товариським, готовим прийти на допомогу.
Свиста Віктор був призваний на військову службу по мобілізації 5 липня 2025 року.
Навчання проходив в Гончарівському навчальному центрі. Отримавши військову спеціальність старший стрілець- вогнеметник, був скерований у 81 бригаду на Краматорський напрямок. Відтоді він став на захист України, мужньо й самовіддано виконуючи свій військовий обов’язок. З 10 вересня 2025 року виконував бойові завдання в гарячих точках біля н.п.Серебрянка Донецької області.
08 листопада 2025 року в результаті штурмових дій противника та тривалого вогневого ураження було здійснено знищення позиції 2 аеромобільної роти, в результаті чого зв'язок з солдатом Свистою В.Г. було втрачено. З того часу Віктор вважався безвісти зниклим. Рідні жили надією, чекали звістки, вірили, що він повернеться… Та, на жаль, ця надія змінилася невимовним болем. Під час пошукових операцій у травні 2026 року було виявлено понівечене тіло українського воїна. Експертиза ДНК підтвердила, що Свиста В.Г. загинув 8 листопада 2025 року у районі населеного пункту Серебрянка Донецької області.
За час проходження військової служби Віктор зарекомендував себе як відповідальний, добре підготовлений та вмотивований військовослужбовець. Був взірцем мужності, стійкості й рішучості, завжди залишався ввічливим та чуйним до оточуючих.
Поховали Захисника з усіма військовими почестями 3 вересня 2026 в рідному селі Селище.
Родина[ред. | ред. код]
У Віктора Свисти залишилися батьки, брат Сергій, сестра Альона.
