Трухан Надія Олексіївна
.jpg)
Трухан Надія Олексіївна (народилася 22 січня 1954) — Держанівський сільський голова з 2006 по 2015.
Життєпис[ред. | ред. код]
Освіта вища, на виборах сільського голови в 2010 висунута Носівською районною організацією Партії регіонів.
Працювала завідувачкою сільської бібліотеки, секретарем (1998—2006) і головою Держанівської сільської ради (2006—2015).
Станом на 2017 — голова Держанівського первинного осередку Носівської районної організації Аграрної партії України.
Родина[ред. | ред. код]
Сестра: Марущенко Раїса Олексіївна (1946—2020) — багаторічний директор Держанівської середньої школи і голова Держанівської сільської ради.
Наші наставники[ред. | ред. код]
- Нарис Миколи Супруна, 2025 рік
Як відомо, новини в селі поширюються швидко, а точніше — блискавично. Такою була і новина про приїзд нової завідуючої нашою сільською бібліотекою – молодої дівчини Надії. Для нас, учнів Держанівської середньої школи середини 1970-х років це було ще більш цікавим тим, що нова бібліотекар була рідною сестрою нашої любимої вчительки Раїси Олексіївни Марущенко. Звичайно, що до бібліотеки зріс струмок читачів... Кожен знаходив відповіді на свої питання. Чи мова йшла про пошук програмних творів для школярів, чи літератури для педагогів, чи обговорення пенсіонерами новин із періодики... Надія для кожного із нас, читачів села, знаходила саме той шлях пізнання художнього слова, що вже назавжди ставав твоїм методологічним орієнтиром у пізнанні знань...
Як розповідала мені моя двоюрідна сестра Лідія Федорівна Харченко, багаторічний керівник бібліотеки і організатор Народного музею в селі Козари, що молода колега із Держанівки, за першої ж нагоди прагнула вивчати передовий досвід бібліотек району. Багато разів вона була і в Козарах, і завжди намагалася пізнати всілякі тонкощі роботи із читачем. Так, розуміючи зайнятість сільських трударів, Надія Олексіївна прагнула наблизити книгу до робочого місця хлібороба, саме тому вона регулярно проводила зустрічі із читачами в будинках тваринників та механізаторів і на подив всіх скептиків, люди попри всі напружені робочі будні стали знаходити час і для книги...
Особливу увагу бібліотекар приділяла роботі із учнівською молоддю. Добре пам'ятаю скільки спільних читацьких вечорів вона провела разом із завідуючою шкільною бібліотекою Іриною Василівною Трухан. Нам, сільським дітям, стало престижно ходити в бібліотеку. Це стало ознакою твого власного соціального статусу.
Звичайно, діяльність молодої колеги не обмежувалася лише її роботою в бібліотеці. Молодь села одностайно обрала її своїм комсомольським секретарем. Як молодіжний лідер вона багато зробила для закріплення молоді в селі, шляхом реалізації свого потенціалу в різних сферах життя рідного села. Прикладом тут слугує суттєвий зріст направлень молоді на навчання до сільськогосподарських вишів за рахунок колгоспу імені Т.Г.Шевченка. Особливою сторінкою молодіжного життя села стали ініціативи Надії Олексіївни та її сестри Раїси Олексіївни стосовно мистецького життя села. Особлива роль тут належала чоловіку Раїси Олексіївни – М. Л. Марущенку. Михайло Леонтійович був художнім керівником багатьох творчих фольклорних колективів, солістами в яких була його дружина та її сестра. Він дуже рано став переможцем та дипломантом всеукраїнських музичних конкурсів і в розквіті творчих сил дуже рано пішов із життя. 11 лютого 1985 року наш знаменитий земляк переступив межу Вічності.
Добре пам'ятаю час коли мене у восьмому класі обрали секретарем комітету комсомолу школи, я всіляко прагнув вчитися у Надії Олексіївни. Насамперед я прагнув зрозуміти тонкощі пізнання природи внутрішнього світу іншої людини. Ніби вчора, в бібліотеці села проходила зустріч молоді села із кавалером багатьох державних нагород бригадиром тракторної бригади нашого колгоспу Олександром Федотовичем Труханом, на якій я на прохання Надії Олексіївни мав сказати слово вдячності цій Людині — дійсно моральному авторитету села. Саме під враженням тієї зустрічі я через понад сорок років у своїй книзі “Мої науково-педагогічні стежки: вибрані публікації. Збірник праць” написав спомини про цю Світлу людину. Скажу відверто, що саме Надія Олексіївна порадила мені обрати вчительську професію. Радила всебічно пізнавати особливості педагогічної праці на прикладі наших вчителів. Ці її настанови я пам'ятаю завжди. Навчаючись в Київькому державному педагогічному інституті імені О.М.Горького я завжди прагнув знайти час для роботи в рідній бібліотеці, зазначу, що так робила більшість держанівських студентів.
Йшли роки... Надія Олексіївна зустріла своє кохання – Івана Трухана, молодого моряка далекого плавання, який повернувся до рідного причалу — Держанівки. Подружжя виховало двох дітей — сина Олександра — воїна ЗСУ, який гідно служить нашій Вітчизні на передньому боєвому краї і доньку Аллу, яка здійснила мрію мами — стала вчителем. Підростають внуки...
Обрання Надії Олексіївни секретарем (1998—2006), а потім і головою Держанівської сільської ради було викликано реалізацією колективного прагнення жителів сіл нашої громади довірити власну долю людині, яка всім своїм життям підтвердила свою Любов до нашого Держанівського краю. Вона була головою протягом тривалого часу (2006—2015) і весь цей час прагнула бути корисною людям. Насамперед Надія Олексіївна прагнула продовжити справу життя своєї сестри Раїси Олексіївни – відродження життя нашої Троїцької церкви, що була закрита в часи т.з. “Хрущовської відлиги” й перетворилася на закинутий колгоспний склад... До самої останньої хвилини свого життя Раїса Олексіївна жила турботами про відродження і розбудову життя церковної громади. Сьогодні це прагне здійснити Надія Олесіївна як церковна староста, як регент церковного хору, як Особистість...
Посилання[ред. | ред. код]
