Червонопартизанська восьмирічна школа № 2
Червонопартизанська восьмирічна школа № 2 — колишня школа у селі Червоні Партизани, нині Володькова Дівиця. Постановою тимчасового уряду від 20 липня 1917 року церковні школи передавалися Міністерству народної освіти. Після Жовтневої революції навчання проводилося з великими труднощами. У листопаді 1919 року у Володьковій Дівиці була встановлена радянська влада. Серед перших декретів Радянського уряду був і декрет і про освіту. Школа відокремлювалась від церкви, створювалась єдина двоступенева трудова школа: перший ступінь – 4 роки навчання, другий – 3 роки. Так була відкрита трьохрічна трудова школа соціального виховання змішаного типу навчання (для дівчат та хлопців) із закріпленою земельною ділянкою розміром 2 гектари 48 соток, на якій ріс сад. Набір учнів проводився щороку, а навчання проходило у дві зміни і велося українською мовою. На практиці, не всі діти через матеріальне становище родини могли повністю пройти навіть курс початкової школи. Були непоодинокі випадки, коли батьків віддавали під суд, за те, що не відпускали дітей на навчання. Школа залишилася у старих дерев’яних будинках на цегляному фундаменті під бляхою відібраних у церкви, які значно постраждали під час визвольних змагань 1917-1921 років. Характерними для шкіл усієї Радянської України було недостатнє фінансування та застарілість матеріальної бази. Школа мали не більше 30% від потрібної кількості підручників. Великі надії республіканська влада покладала на місцеві бюджети, але вони не виправдалися. Освітлення здійснювалося гасовими лампами, а опалення – дровами (6 кубів на рік) за допомогою голанських грубок. Не хитрим було і меблювання: стільці вчительські, три стоячі дошки, 38 лав учнівських на 94 місця, 2 портрети. Приладдя для письма приносили з дому. Школа мала власну бібліотеку, в якій було 295 підручників, в тому числі 75 вчительських та журнал «Радянська освіта». Школу відвідували діти із кутків Бурти, Грузилівка, Карабановка, Кобиловка, Комарівка, Містечко, Попівка. Першим «радянським» директором і водночас вчителем був онук настоятеля Богоявленської церкви Олександр Іванович Юницький, 1891 року народження. Серед вчителів 20-х років було не мало таких, які починали свій педагогічний шлях ще до революції.
Під час Першого всесоюзного перепису шкіл посаду директора займав Касян Кирилович Курило (1884 року народження), який у 1903 році закінчив вищу початкову школу, окрім цього три рази був на курсах підвищення кваліфікації. За роботу він отримує 50 карбованців 40 копійок, по за школою працює у споживчому та кредитному товариствах. Крім директора у школі працює ще 3 педагоги. Станом на 15 грудня 1927 року функціонує чотири класи де навчається 168 учнів, серед них 48 дівчаток. Під час навчального процесу проводили загальні збори учнів та батьків, шкільну раду, учкоми, класкоми та раду сприяння. Через відсутність взуття та одягу, хворобу, природні перешкоди, релігійні свята, роботу дома учні пропускали навчання. За невиконання закону про обов’язкове навчання батькам виписано 8 штрафів. Загалом навчальний рік обійшовся для районного бюджету в 1929 карбованців 60 копійок.
