Каталей Василь Васильович
Василь Васильович Каталей (народився 1818 в селі Плоске, тоді Ніжинського повіту — помер 21 грудня 1877 в Болгарії, похований в селі Плоске) — військовик Російської імператорської армії, піхотинець, генерал-лейтенант, учасник Російсько-турецької війни (1877—1878).
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з обер-офіцерських дітей, народився в 1818 р. Виховувався в Ніжинському ліцеї князя Безбородька. 1836 року вступив до Якутського піхотного полку на військову службу, проведений в прапорщики 26 червня 1838 року. 1860 року проведений в полковники і призначений командиром Дніпровського піхотного полку. Потім командував полками: Кексгольмським гренадерським Імператора Австрійського і Лейб-гвардії Литовським.
1864 року Василь Каталей підвищений до генерал-майора, 30 серпня 1869 року зарахований до Свити його величності і призначений виконуючим обов'язки начальника місцевих військ Казанського військового округу, а 1872 року переміщений на таку ж посаду до Петербурзького військового округу. 13 травня 1873 року підвищений в генерал-лейтенанти[1].
З квітня 1875 числився членом Головного комітету з улаштування та утворення військ.
При сформуванні наприкінці 1876 діючої армії призначений начальником її військових сполучень, а в березні наступного року переміщений на посаду начальника 3-ї гвардійської піхотної дивізії, на чолі якої взяв участь в облозі Плевни і відбитті прориву з неї турків 28 листопада. При переслідуванні турків, що відступали від Араб-Конакова, Шандорніка і Ташкісена, слідуючи 21 грудня 1877 року верхи зі своїм штабом на чолі роти, яка йшла в авангарді, Каталей поблизу села Марківці потрапив під обстріл рушничним вогнем з дистанції 700 кроків і був убитий на місці. Разом з ним був убитий командир бригади генерал-майор Філософов, який їхав поруч[2][3].
Похований у родовому маєтку у селі Плоске Ніжинського повіту[4].
Василю Каталею належить ряд статей в «Військовому збірнику» і «Руському інваліду» з питань освіти і виховання військ.
Відзнаки[ред. | ред. код]
Нагороджений російськими орденами:[5]
- Св. Анни 1-й и 2-й ст. з короною,
- Св. Станіслава 1-й ст. и 2-й ст. з короною,
- Св. Володимира 3-й ст.
Пам'ять[ред. | ред. код]
Гвардійський російський пам'ятник побудований 1885 року на добровільні пожертвування військовослужбовців третьої гвардійської піхотної дивізії. У Софії, Болгарія, став відомий як «Пам'ятник російських генералів». 1942 року він був зруйнований, за наказом фашистського болгарського офіцера. 1978 року пам'ятник був повністю відновлений.
Після усунення від влади Болгарської комуністичної партії в 1989 жодна державна інстанція за монументом не доглядала. Були вкрадені частини металевих виробів, облицювання та інші. 2007-2008 років пам'ятник був повністю відреставрований. Необхідні кошти були надані Асоціацією болгарських медій у світі, Національним рухом «Руссофіли», Російський фонд для світу — Москви, «Руснефтехім Болканс» АД, сем. Мелік-Пашаєва і Стефан Шарлопов. Урочисте відкриття відбулося 19 лютого 2008 р.[6][7]
Каталей Василь Васильович[ред. | ред. код]
- Стаття в книзі: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.
(1818-1877) – російський генерал, учасник російсько-турецької війни 1877-1878 рр. народився в с. Плоскому (нині Носівського району на Чернігівщині). Походив з обер-офіцерських дітей. Виховувався в Ніжинському ліцеї князя Безбородька. На службу вступив у Якутському піхотному полку в 1836 р., проведений в прапорщики 26 червня 1838 р. У 1860 р. проведений в полковники і призначений командиром Дніпровського піхотного полку. Потім командував полками: Кексгольмським гренадерським Імператора Австрійського і Лейб-гвардії Литовським. У 1864 р. Каталей проведений в генерал-майори, 30 серпня 1869 р. зарахований до Свити Його Величності і призначений виконуючим обов'язки начальника місцевих військ Казанського військового округу, а в 1872 р. переміщений на таку ж посаду в Петербурзький військовий округ; 13 травня 1873 р. проведений в генерал-лейтенанти. З квітня 1875 р. перебував ще членом Головного комітету по влаштуванню і формуванню військ.
При формуванні в кінці 1876 р. діючої армії, призначений начальником її військових сполучень, а в березні наступного року переміщений на посаду начальника 3-ої гвардійської піхотної дивізії, на чолі якої взяв участь в облозі Плевни і відбитті прориву з неї турків 28 листопада.
При переслідуванні турків, що відступали від Араб-Конака, Шандорника і Ташкисена, слідуючи 21 грудня 1877 р. верхи зі своїм штабом на чолі роти, що йшла в авангарді, Каталей біля с. Марківці зазнав обстрілу із вогнепальної зброї з дистанції 700 кроків і був убитий на місці. Разом з ним було убито і командира бригади генерал-майора Філософова, котрий їхав поряд.
Тіло генерал-майора Каталея привезли до рідного села на підводі і поховали біля церкви святих Петра і Павла. На могилі поклали двометрову гранітну плиту з написом. Під час революції та громадянської війни до могили залазили селяни і говорили, що чоботи генерала зовсім не зіпсовані. Останки В.В. Каталея у 60-х роках XX-ст. були перенесені на сільське кладовище, а надгробок зник.
Каталею належить ряд статей в «Військовій збірці» і «Російському інвалідові» з питань освіти і виховання військ.
Дату 21 грудня називає «Военная энциклопедия» І.Д. Ситіна. У «Російському біографічному словнику» Половцова вказано, що Каталей був убитий під Петричевим 29 грудня 1877 р., дата поранення Д. А. Філософова не вказана, мовиться тільки, що він помер в госпіталі в Орханіє 29 грудня.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Милорадович Г. А. Список лиц свиты их величеств с царствования императора Петра I по 1886 год. СПб., 1886.
- ↑ Военная энциклопедия / Под ред. В. Ф. Новицкого и др. — СПб.: т-во И. В. Сытина, 1911—1915. — Т. 1.
- ↑ Освободителната война 1877—1878, ДИ «П.Берон», София, 1986, с. 28, 126, 143—144
- ↑ Каталей Василий Васильевич
- ↑ Каталей Василий Васильевич, Министерство обороны Российской Федерации
- ↑ Преди — сега: паметникът на руските генерали Василий Каталей и Дмитрий Философов
- ↑ София. Паметник на ген. Василий Каталей и ген. Дмитрий Философов, переглянуто 29 листопада 2011
Посилання[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Послужні списки за 1872 в архиві Голавного Штабу св. № 433; генеральські списки з 1863 г., книга 4, ч. 3, стр. 1853; стаття Енкеля в "Военном Сборнике", 1880, №№ 10, 11 і 1881, №№ 1—7.
