Байда Анатолій Ілліч
Анатолій Ілліч Байда (народився в 1906, село Мрин, за іншими даними м. Харбін – помер 1978) — будівельник, керуючий трестом Південзахідтрансбуд, Герой Соціалістичної Праці (1966, за спорудження Палацу культури «Україна»), кавалер ордена Леніна та інших урядових нагород.
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив Харківський інститут інженерів залізничного транспорту. За іншими даними — закінчив Ленінградський інститут інженерів залізничного транспорту (в 1936)[1]. Працював в управлінні залізничного будівництва в Росії.
У 1955 очолив трест «Південзахідтрансбуд», що був утворений з Київського управління будівельно-відновлювальних робіт, яке передали до складу Міністерства транспортного будівництва СРСР. Керував цим трестом до 1971 року.
Пройшов трудовий шлях від начальника дистанції колії до керівника тресту. Під його безпосереднім керівництвом велися роботи:
- відновлення, реконструкція та електрифікація Вінницької, Південно-Західної та Львівської залізниць;
- будівництво других колій і електрифікація лінії Москва-Байкал на ділянці Рязань-Рузаєвка;
- будівництво других колій на ділянці Атбасар-Джалтир лінії Акмолинськ-Картали,
- відновлення Дарницького, Жмеринського, Київського вагоноремонтних заводів, Конотопського, Шевченківського паровозоремонтних заводів, Чернівецького машинобудівного заводу, Коростенського заводу залізобетонних шпал,
- будівництво аеропорту «Бориспіль», палацу культури «Україна», об'єктів Київського метрополітену.
Будував Кремлівський Палац з'їздів, багато інших об'єктів.
Похований на Байковому кладовищі в Києві.
Відзнаки[ред. | ред. код]
Нагороджений медалями, орденами «Знак Пошани», Червоної Зірки, Трудового Червоного Прапора; Леніна, Жовтневої Революції.
Має звання Героя Соціалістичної Праці (28 липня 1966), звання «Заслужений будівельник УРСР».
Спогади[ред. | ред. код]
- Зі статті «Золотий фонд колективу Південзахідтрансбуд», автор Валерій Володимирович Баруленков[1].
В Україні в 1961 р. мало відзначатися сторіччя від дня смерті Т.Г. Шевченка. Відвідати могилу великого Кобзаря в Каневі збиралися українці з Канади і Нової Зеландії, Бразилії та Австралії, Аргентини і Франції і багатьох інших країн світу. Перед ЦК КПУ і Радою Міністрів України за 4 місяці до ювілею несподівано постало питання: де приймати і розміщувати гостей - жодного готелю в Каневі не було!
Тоді на нараду в ЦК КПУ запросили всіх керівників будівельних міністерств і керуючого трестом «Південзахідтрансбуд» А. І. Байду (наш союзний трест керівництво України завжди розглядало як республіканське міністерство). Секретар ЦК КПУ звернувся до присутніх з одним питанням: хто може побудувати готель у Каневі? Розуміючи всю міру відповідальності і неймовірний термін будівництва, міністри голів не піднімали. А із залу лунає: «Я побудую! Доручіть мені!» З подивом дивилися на сміливця великодосвідчені міністри: «Хто цей самогубець ?!»
А ось на самогубця керуючий трестом «Південзахідтрансбуд» А. І. Байда був схожий найменше. Отримавши замовлення, Анатолій Ілліч залишив контору в Києві і переїхав до Канева, зняв сільську хату і організував будівництво готелю на місці, в той же час керуючи звідти трестом. Через 4 місяці новий готель приймав гостей України, які прибули на ювілей Кобзаря. Це був один з найважливіших моментів у виробничому житті колективу.
Потім було будівництво грандіозного за своїми масштабами і унікального за архітектурним і конструктивним рішенням міжнародного аеропорту «Бориспіль». Бетонний звід-оболонка накриває основний зал аеропорту розмірами 60 х 60 м. Він, спираючись на похилі колони тільки по периметру будівлі, без єдиної проміжної опори, при будівництві бетонувати безупинно, цілодобово. Така конструкція і сьогодні є зразком архітектурної думки і предметом гордості будівельників тресту.
За тією ж управлінською схемою йшло будівництво унікальної будівлі Палацу культури «Україна» в Києві, за своєю суттю Палацу з'їздів республіки, який і сьогодні прикрашає українську столицю, вірою і правдою служить її жителям. Саме за його створення керуючий трестом А. І. Байда удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 1,0 1,1 «Золотий фонд колективу Південзахідтрансбуд» автор Валерій Володимирович Баруленков.Російською мовою
