Козари: шлях через століття. З глибини віків

З глибини віків

Звідки пішла назва Остер?

Сьогодні мало хто знає, що в минулі часи річка Остер мала назву дещо відмінну від сучасної. У «Повісті минулих літ» під 988 роком її називають «Устрь», у літописі 1098 року - «Вьстрь», у «Книге Большому Чертежу» наприкінці 16століття - «Острь», у документі 1659року - «Остредь». Можна простежити, як з плином часу змінювалась назва річки, перетворюючись на сучасну: Устрь (Вьстрь), Острь, Остредь, Остер.

Первинний зміст цього слова загубився в темряві століть. Адже назви річок (гідроніми) завжди мають більш давнє походження, ніж назви населених пунктів та сухопутних об'єктів. Прадавні люди, які ще не знали осілого життя, мандрували з місця на місце, маючи за орієнтири саме річки. Отже, і назви річок в прадавніх мовах виникли значно раніше, ніж назви населених пунктів. Деякі дослідники вважають, що назва річки Остер походить від великих риб осетрів, які начебто раніше в ній водилися.

Київський історик М. Корінний схильний відносити походження назви річки до часів готської навали (4-5ст.), оскільки німецькою мовою «Остер» означає «східний». На думку вченого, саме по Остру проходив східний кордон готських володінь.

Ніжинський краєзнавець Г. Васильківський припускав, що стародавня назва річки Вьстрь, яка згадується в Іпатіївському літописі, як одна з річок (разом з Десною, Трубежем, Стугною, Сулою), на якій в 988 році Володимир Святославович почав будувати перші городища, походить від стрілоподібної, гострої форми русла в місці впадання Остра в Десну.

Більшість істориків поділяють думку археолога В. Петрова, що сполучення «стр» у річкових назвах Остер, Стрий, Стриж, Пострив тощо є відгомоном одного з прадавніх слів, які використовувались в назвах водойм. Слова з основою «стр» можна віднайти в українській (струмок, острів), латиській (страус – струмок, струга – болото, страва – течія) мовах. Аналогічні слова з основою «стр» існують в польській, литовській, пруській мовах, які мають спільне походження і беруть свій початок від давньої індоєвропейської мови, що існувала близько 5-4 тис. років тому. Тепер ця мова мертва. Найближчою до неї вважають санскритську, яка збереглась у деяких народів Північної Індії. Тут і досі існує дієслово «страваті», що означає «текти». Саме воно є найближчим залишком того прадавнього, від якого походять слова, пов'язані з водною стихією з основою «стр». Цілком вірогідно, що назва річки Остер теж походить від прадавнього індоєвропейського слова, яке означало «текуча вода, струмок, річка». Виникла вона в ті часи, коли на українській землі за доби бронзи (ІІ-І тис. до н.е.) з'явились наші далекі предки – індоєвропейські кочові племена скотарів та землеробів. Саме вони залишили нам на згадку про себе рештки поселень, поховальні пам'ятники- могили кургани й дали назву нашій річці.

(За О. Морозовим)

Чи був Остер судноплавним?

Наприкінці 1780-х років відомий дослідник О. Шафонський писав про Остер, що колись це була така ж глибока ріка, як Десна чи Дніпро, і по ній плавали масивні судна. Своє припущення дослідник пояснює обставиною, що навіть біля самих Білих Веж (витоків Остра) знаходили шматки великих розбитих кораблів.

Відомий археолог та історик В. Ляскоронський, котрий працював у Ніжинському історико-філологічному інституті, вважав, що в лісах, які простягалися в ті часи вздовж берегів Остра, стародавні теслярі могли виготовляти великі човни, а потім під час весняної повені сплавляти їх до Десни. Якщо такий корабель з якихось причин не встигав успішно дійти до великої ріки, він гинув або залишався там до наступного року. Ця гіпотеза здається досить вірогідною, бо подібні традиції зберігалися аж до кінця 19ст. в басейні Дону та Приазов'я.

Звичайно, порівняння Остра з Десною є дещо перебільшеним, але невеликі та середні за розмірами човни могли спокійно плавати Остром у ті далекі часи. Можливо, тут існувала велика кількість волоків, за допомогою яких можна було перетягувати човни.

Цікавий іще один факт. У стародавньому збірнику літописця Нестора під 1078 роком згадується поселення Нежатина Нива, біля якого під час міжусобної війни між великими Київським князем Ізяславом і Чернігівськими князями Олегом та Борисом відбулася «люта сеча». У цій битві загинув Ізяслав, тіло якого «на лад'ї по річках було перевезено до Переяслава». Тією річкою цілком міг бути тогочасний Остер, бо біля села Данівка він сходиться з верхів'ям річки Трубіж, на берегах котрої і стоїть Переяслав-Хмельницький. Пізніше ж, починаючи з 17ст., Остер, перегороджений численними млинами та греблями, судноплавним уже не був. Про це свідчать «Переписні книги» московського уряду 1665 року, опис Чернігівського намісництва 80-х років 18ст., в яких говориться, що дана річка «пристаней не имеет».

(За Ю. Москаленком)