Гаврилко Сергій Васильович
Сергій Васильович Гаврилко (народився 19 червня 1997 — помер 20 жовтня 2023), солдат, доброволець, загинув на Російсько-українській війні під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Орлянка, Куп'янського району, Харківської області.
Життєпис[ред. | ред. код]
- Джерело: Носівщина в жалобі, Носівська міська рада, 26 жовтня 2023
Народився і зростав у Носівці. Навчався у міській першій школі. Деякий час родина проживала в Обухові. Там він і здобув фах автомеханіка. Працював за спеціальністю, адже це було його покликанням. Він у своїй справі був справжнім професіоналом.
Старший брат Сергія, Євгеній з перших днів повномасштабного вторгнення боронив рідну землю, звільняв Чернігів, далі його підрозділ виконував завдання на сході України. Там, де завжди пекло. Спілкуючись з братом, Сергій розумів, що хлопцям треба підмога. На те безліч причин: і втома, і виснаження, численні втрати і поранення. Тому рішення було прийняте однозначно і безповоротно: якщо не я, то хто. Бо він такий був – рішучий, відвертий, запальний і щирий, безвідмовний і веселий. Безмежно закоханий у життя.
Разом з тим Сергій був справжнім чоловіком, здатним на вчинки.
Сергій міг би і далі жити, працювати, бути підтримкою для мами, родини брата, будувати плани на життя з коханою дівчиною… Але він вирішив інакше. І в липні став до лав ЗСУ. За короткий час він встиг опанувати військову справу, був надійним побратимом, вмілим воїном, захисником.
Сергій служив старшим стрільцем – оператором 3 механізованого відділення механізованого батальйону військової частини.
Під час виконання бойового завдання, внаслідок артилерійського обстрілу ворога, в результаті вибухової травми загинув поблизу населеного пункту Орлянка, Куп'янського району, Харківської області.
Мама: Ольга Володимирівна, брат Євгеній з дружиною Світланою, племінник Назар, рідна тьотя Наталія, кохана дівчина Анна.
Сергія Гаврилка буде поховано на кладовищі по вул. Центральна (біля колишньої меблевої фабрики).
