Віленчик Зерах
Зерах Віленчик (2 червня 1875, Носівка — 26 березня 1949, Тель-Авів), підприємець, один з творців Тель-Авіва. Брат Йосефа Віленчика.
Життєпис
Приїхав в Палестину напередодні Песаха 1905 року з дружиною і трьома дітьми. Успішно торгував лісом і будматеріалами в Україні, був не менш успішний і в Палестині.
У Неве-Шалом, другому єврейському кварталі за межами Яффо (1890), відкрив магазин. Став першим офіційним продавцем винограду, який вирощували в єврейських поселеннях (представники першої алії); торговим представником агентства «Кармель Мізрахі» (перший в Палестині завод з виробництва вин і виноградного соку з винограду, вирощеного єврейськими колоністами).
У грудні 1909 року 40 осіб (18 ремісників, 8 чиновників, письменник, вчитель музики і підприємці) об'єдналися для будівництва нового кварталу біля селища Ахузат-Байт (першого району Тель-Авіва). У селищі Нахалат-Біньямін З. Віленчик одним з перших побудував свій будинок.
Під час Першої світової війни, коли турецька влада висилали євреїв з країни, зумів залишитися в Тель-Авіві; організував випічку хліба і продаж борошна, яке в ті роки можна було купити тільки в арабських селах.
Після війни, коли почалося будівництво, відкрив магазин продажу будматеріалів і створив фірму «Виленчик і сини», яка продовжує працювати і в наші дні. Брав участь у створенні електростанції в Тель-Авіві (1923, перша електростанція Палестини). Один із засновників Великої синагоги (будівництво розпочато в 1924 р), яка до недавнього часу була найбільшою ашкеназькою синагогою в країні, вважалася другим за значимістю громадським будинком Тель-Авіва після гімназії «Герцлія».
Фірма G. Vilenchik & Sons Ltd., заснована в 1905 році, як і раніше працює в Тель-Авіві на вулиці Алленбі; торгує будматеріалами та електронними товарами.
Віленчик із Носівки
- Автор нарису: Валентина Кузнєцова, м. Хайфа
Один з найпопулярніших магазинів будматеріалів (і електротоварів) в Тель-Авіві «Віленчик і сини» працює з 1905 року. Четверте покоління родини на початку ХХI століття розбудувало бізнес, відкривши популярний в середовищі колекціонерів магазин з продажу моделей та комплектів для збірки колекційних автомобілів, військової техніки, міського транспорту всіх країн (в масштабі 1:18, 1:24, 1:43).
Глава великої родини — знаменитий свого часу в Україні, а пізніше в Тель-Авіві, адмор (почесний титул рабинів) Давид-Цві Віленчик (1834 Чернігів - 1.09.1916, Тель-Авів). Він наймав для своїх синів найкращих вчителів, старших відправляв навчатися в єшиви (єврейські релігійни школи) Ніжина та Гомеля. Містив (чи то в Чернігові, чи то в Носівці) заїжджий двір, був людиною не бідною. Відвіз в Палестину всю свою велику сім'ю після погромів 1905 року. У Чернігівському обласному архіві збереглося донесення поліції про те, що «починаючи з 21 жовтня виникли єврейські погроми в 20 селах Ніжинського повіту, причому серйозний погром був у містечку Носівці. Там були розбиті всі єврейські крамниці та квартири».
Першим в Палестину поїхав Зерах (2.06.1875, Носівка Чернігівської губ. - 26.03.1949, Тель-Авів), ще до погромів: в квітні 1905 року. До 30 років він став успішним підприємцем, торгував будівельними матеріалами; в родині вже троє дітей. У Ерец-Ісраель народилися ще четверо.
Кораблі з Одеси в Палестину причалювали у Яффо, в цьому місті і залишалися жити багато з новоприбулих. Один з репатріантів тих років згадував:
- «Пройшовши сім кіл митного пекла, ми вийшли в вузькі, загиджені і забруднені провулки, забиті людьми і худобою, задушливо смердючі, що довело нас до напівнепритомності. Ми довго йшли пішки, поки не дісталися до готелю… Комарі, блохи, клопи, миші — всі види комах та інших дрібних тварин заважали заснути вночі».
Приїжджали німецькі темплери, російські та румунські євреї; залучені економічною активністю городян, переселялися з навколишніх сіл араби. До 1909 року населення Яффо зросла до 40 тисяч осіб, - ціни на квартири злетіли вгору, скупченість провокувала хвороби, не вистачало води, про санітарні норми на Ближньому Сході ще не чули.
Євреї, які прибули в Палестину, що називали Ерец-Ісраель (Земля Ізраїлю), почали створювати біля Яффо нові селища, квартали, які об'єдналися незабаром в нове місто Тель-Авів. Будували на піску - навколо Яффо на десятки кілометрів піщані дюни. Створювалися акціонерні товариства, бралися кредити, поступово з'являлися перші квартали майбутнього міста. Проблем було забагато: турецька влада не видавали євреям дозволу на будівництво житлових будинків, землю іноземним підданим заборонено продавати. Але в 1906 почалося будівництво першого кварталу Тель-Авіва, в 1909 році другого – сучасної вулиці Нахалат-Біньямін. Одним з 40 акціонерів-забудовників вулиці Нахалат-Біньямін став підприємець Зерах Віленчик. У 1905 році він відкрив продовольчий магазин біля Яффо, став першим офіційним продавцем винограду, який вирощували в єврейських поселеннях, створених в 90-ті роки ХІХ ст. Він же - представник першої єврейської компанії «Кармель Мізрахі» з виробництва вин і виноградного соку. Один з перших будинків в новому кварталі Віленчик побудував для своєї сім'ї.
Поруч був будинок його брата Йосефа, рабина, викладача Талмуду. Всі будинки на вулиці Нахалат-Біньямін будували за єдиним проектом: дві кімнати, кухня, маленька веранда, черепичний дах. У Статуті акціонерного товариства записали: «Мета Нахалат- Біньямін полягає в тому, щоб дати можливість небагатим людям купувати будинки за ті ж платежі, які вони платять зараз протягом року за ціною своїх квартир... Побудований район буде відповідати всім гігієнічним вимогам... мощення дороги... Будинки побудовані зі смаком і красою...». 20 грудня 1911 року квартал Нахалат-Біньямін офіційно влився в Тель-Авів. З цієї нагоди підписали договір. Міська влада зобов'язалася постачати жителів Нахалат-Біньямін водою і надавати їм інші муніципальні послуги. Засновники Нахалат-Біньямін, зі свого боку, дали обіцянку брати участь нарівні з іншими в прокладанні залізничної колії. Важливим було вести будівництво зусиллями тільки єврейських робітників. «Єврейська праця на єврейській землі» — принцип і гасло тих років.
На початку 1921-го року вулиця стає центральною торговою вулицею Тель-Авіва. Власники будинків добудовують другий, іноді третій поверх, нижній використовується як магазин. З 1982 р. вулицю зробили пішохідною, сьогодні це одна з популярних туристичних атракцій.
Ледве був побудований новий квартал, почалася Перша світова війна. Євреїв з Яффо і Тель-Авіва висилають (кого з країни, кого на околиці Палестини). Ті, хто залишилися, організували Емігрантський комітет, який піклувався про майно вигнаних. Євреям борошно не продавали. Почався голод. Зерах Віленчик (він вивчив арабську мову) зумів налагодити торгівлю з арабами, відкрив пекарню — постачав громаду хлібом. А відразу після закінчення війни, коли відновилося будівництво, відкрив магазин будматеріалів.
На початку 1920-х років відбудував новий будинок в центрі Тель-Авіва. Зерах Віленчик бере участь як пайовик або спонсор у всіх великих проектах країни. У 1923 році - в будівництві першої електростанції в Тель-Авіві; виділяє в 1924 р засоби на будівництво Великої Синагоги, де багато років служив його брат рав Йосеф Віленчик.
Зерах дожив до проголошення держави Ізраїль. Помер у віці 74 років.
З шістьох братів і сестер Зераха в 1940-х роках четверо жили в Ізраїлі, Шалом - в СРСР (в Севастополі), Ісраель - в Бразилії.
