Бойко Іван Давидович
Іван Давидович Бойко (народився (17) 30 вересня 1899, с. Володькова Дівиця, Ніжинський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — помер 5 червня 1971, м. Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський історик, педагог, професор, доктор історичних наук.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в с. Володькова Дівиця, нині — Носівського району Чернігівської області.
Закінчив історико-економічний факультет Ніжинського інституту народної освіти.
Викладав суспільствознавство в Бориспільській семирічній школі (1923-1930).
У 1929—1932 роках навчався в аспірантурі Інституту української культури ВУАН, працював в.о. зав. кафедрою історії СРСР та історії України у Вінницькому педагогічному інституті.
в 1934-1941 – в. о. доцента кафедри історії СРСР, з 1936 – зав. кафедрою історії СРСР та історії України Харківського державного університету.
1940 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Польське повстання 1863 р. на Україні».
В роки німецько-радянської війни працював завідувачем кафедри історії СРСР та історії України в Об'єднаному українському державному університеті в м. Кзил-Орда (нині Кизилорда, Казахстан) та зав. кафедри історії України в Харківському державному університеті.
Від 1945 до 1948 — завідувач учбовою частиною Республіканської партійної школи при ЦК КПУ, проректор з науково-видавничої частини та завідувач кафедри історії СРСР Вищої партійної школи при ЦК КПУ.
У 1950 отримав звання доцента.
Завідувач відділу історії феодалізму, старший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР (1955–1963).
Член делегації СРСР на XII Міжнародному конгресі істориків (Рим, 1955).
З 1963 на пенсії.
1964 захистив докторську дисертацію на тему «Селянство України в другій пол. 16 — першій пол. 17 ст.».
Від жовтня 1966 працював старшим науковим співробітником-консультантом відділу етнографії Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Рильського АН УРСР.
Праці[ред. | ред. код]
Автор понад 80 праць з історії СРСР та України, серед яких:
- Селянство України в другій пол. XVI – першій пол. XVII ст. К., 1963
- Історія Української РСР, т. 1–2. К., 1963–65 [у співавт.].
- Триста років возз'єднання України з Росією. К., 1953;
- Переяславська Рада та її історичне значення. К., 1954.
Відзнаки[ред. | ред. код]
Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани».
Посилання[ред. | ред. код]
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Бойко_Іван_Давидович
- Швидкий В. П. Бойко Іван Давидович// Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Бойко Іван Давидович Енциклопедія Сучасної України
Література[ред. | ред. код]
- Учені вузів Української РСР. К., 1968
- Іван Давидович Бойко. (Некролог). "УІЖ", 1971, № 8 (125)
- Вчені Інституту історії України. К., 1998.
- Нарис Василя Швидкого у книзі: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.
