Трудові будні шкіл

Трудові будні шкіл

«Трудові будні шкіл» — розділ книги Валерія Фурси «З історії освіти Носівщини» Навчальні заклади Носівки.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 328 с. ISBN 978-617-640-400-2.

Дуже вагомою була щорічна допомога школярів своїм шефам-колгоспам. І в довоєнні і в повоєнні часи, і в часи пізнього СРСР, упродовж багатьох десятиліть сотні тисяч учнів, щоосені, виходили на збирання врожаю картоплі, цукрових та кормових буряків, кукурудзи, овочів, інших культур. Колгоспи надавали шефську допомогу школам, споруджували для них нові приміщення, допомагали з ремонтом, допомагали матеріально, а школи, своєю чергою, допомагали своїм шефам вирощувати та збирати врожай. Учні працювали на жнивах, розвантажуючи зерно, пололи буряки, працювали на тваринницьких фермах… Післявоєнні підлітки, заробляючи на життя, розвантажували вагони з вугіллям, картоплею, цементом, негашеним вапном та ін. на носівській залізничній станції. Там же пресували конопляне та лляне клоччя у брикети. Влітку збивали ящики на заготівельній базі, працювали на будівництві, допомагаючи дорослим, пасли худобу, працювали в полі. Взимку рубали льодові брили для носівської молочарні на цукрозаводському ставку… В тяжкій праці зростало це покоління дітей війни.

Наведу лише декілька красномовних епізодів масової участі школярів на трудовому фронті.

В 1960 учні Тертишницької восьмирічної школи №2 (нині с. Ясна Зірка) розпочали, як завжди, своє навчання першого вересня. Та в зв’язку з проханням колгоспу ім. К.Маркса, вже 14-15 вересня учні 5-6 класів почали допомагати колгоспникам збирати качани кукурудзи на силос. За вказівкою зав. райвно учні працювали в колгоспі з 18 вересня до 1 жовтня. І в наступні роки учні середніх класів постійно допомагали на збиранні врожаю, працюючи по 4-5 годин у полі.

Також протягом першого півріччя 1960/61 н.р. учнями школи були посаджені сотні фруктових дерев і кущів, зібрано 800 кг. металобрухту та 120 кг. макулатури.

За кошти, що надійшли від продажу картоплі зі шкільної навчально-дослідної ділянки були закуплені цінні подарунки для учнів-відмінників 1-4 класів.

За рахунок грошей, що надійшли від реалізації картоплі і виданих колгоспом с. Степові Хутори була організована екскурсія в Київ для учнів 5 класу.

Для учнів 5-6 класів була організована туристично-краєзнавча екскурсія за маршрутом с. Ясна Зірка - Перебудова - Лукашівка - Підгайне - Ясна Зірка 5 і 9 серпня 1961 року.

Учнівські бригади випускників 1977 року, протягом весняно-літнього сезону посадили 9 гектарів лісу, 12 км. лісосмуг, заклали понад 150 клумб. Під час літніх канікул на площі 700 га. провели видову прополку зернових, на 96 га. – кукурудзи і цукрових буряків, перевезли 2 тисячі тон зерна, заклали 3500 тон силосу, виготовили 290 тон трав’яного борошна, виростили в домашніх умовах 4 тисячі кролів.

Влітку 1978 року школярі 14 шкіл району допомагали колгоспникам: обслуговували АВМ по виготовленню трав'яного борошна, працювали на прополці сільськогосподарських культур, доглядали тварин, збирали врожай. 44 піонери Носівської середньої школи № 3, котрі були об’єднані в бригаду «Супутник», доглядали гектар посівів кукурудзи і цукрових буряків.

Щороку, навесні та восени, школярі з великим ентузіазмом збирали металобрухт та макулатуру.

Так піонери Носівської восьмирічної школи № 4 в 1966 році здали 2 тони макулатури та 7 тон металобрухту, який пішов на будівництво Саяно-Шушенської ГЕС.

В 1972 році піонери Носівської середньої школи № 1 на двох недільниках зібрали 14 тон металобрухту та одну тону макулатури.

Піонери Носівської восьмирічної школи № 7 1978 року зібрали 9 тон металобрухту, 500 кілограмів макулатури і посадили близько 100 дерев.

410 школярів були в складі 10 учнівських бригад, які влітку 1983 працювали в таборах праці та відпочинку: пололи буряки, заготовляли листя для шовкопрядів та корми для худоби, працювали на АВМ. Старшокласники щороку допомагали в ремонті шкільних приміщень, меблів, наочності.

Учнівська бригада Носівської середньої школи № 1 працювала на птахофабриці – займалася ремонтом і прибиранням приміщень, вела облік курей, сортувала яйця. На базі приміського колгоспу ім. Кірова щороку працював табір праці та відпочинку старшокласників першої міської школи, через який пройшли сотні учнів. Вчителі та учні допомагали також колгоспам «Червоний партизан» (с.Козари), приміському колгоспу ім. Енгельса, також лісництвам.

40 учнів Плосківської школи тричі пропололи люпин на полях колгоспу ім. Чапаєва, двічі пропололи кормові буряки, посадили 3 га. шовковиць, пропололи 1,5 га. огірків, провели видову прополку пшениці.

За учнями Макіївської середньої школи було закріплено в місцевому колгоспі ім. Щорса 350 га. пшениці, 3 га. огірків, 3 га. столових буряків, 4 га. капусти, 2 га. цукрових буряків.

Учні 7-10-х класів Степовохутірської школи пропололи 15 га. цукрових буряків, а учні 5-6 класів доглядали посіви люцерни на 6 га.

Наступного 1984 року вже 998 учнів у складі 18 виробничих бригад поповнювали кормові запаси для худоби, вирощували конюшину, люцерну, люпин, кормовий буряк, створювали насінневий фонд кормових культур.

Учні Держанівської середньої школи заготовили для худоби 300 тон різнотравного борошна.

Справді, допомога школярів державі була дуже відчутною.

Абсолютна більшість школярів того часу працювали із задоволенням і під час трудової літньої чверті і під час осінніх польових робіт. Старалися самі своїми руками заробити гроші для своїх потреб, намагалися бути самостійними. Таким вже було те покоління. Це вже в останній період існування СРСР учні почали втрачати бажання працювати. Змінювалося життя, змінювався світогляд, змінювалися пріорітети. Змінювалася держава.

Мені, як і всім іншим вчителям Носівської СШ № 1, доводилося разом з колегами та старшокласниками школи, по черзі, порати телят і корів в приміському колгоспі ім. Кірова.

Вдосвіта чергова бригада їхала автобусом на ферму, годувала і напувала десятки тварин, прибирала приміщення, а потім поспішала в школу на уроки, які розпочиналися о восьмій ранку і тривали до шостої години вечора. Після уроків ми знову вирушали на ферму. Існувала також вчительська виробнича бригада, яка вирощувала та доглядала різні сільськогосподарські культури на площі 10 гектарів. Звичайно, не все нам в тому подобалося, але тоді в людей було розвинуте почуття обов'язку. Зараз це все згадується як цікаві епізоди того, іншого – радянського життя.