Сірик Варвара Федорівна

Сірик Варвара Федорівна

Моя бабуся

Спогади онуки, Лілії Сопотнницької, лютий 2026

Моя бабуся-Сірик Варвара Федорівна (дівоче прізвище Шевченко). Народилася в селі Червоні Партизани у 1923р.

Навчалася в середній школі, у випускному класі стала зустрічатися з моїм дідусем — Сіриком Миколою Олександровичем!

На світанку шкільного випускного вечора почалася війна!

Дідуся призвали до війська, а бабуся вступила до Ніжинського педагогічного інституту.

Після війни, після повернення з фронту дідусь вступає до цього інституту на фізико-математичний факультет, а бабуся закінчила в цьому ж році факультет української філології та літератури з червоним дипломом.

Потім дідусь вчиться в Ніжині, а бабуся вступає до інституту журналістики у Харкові, і молодята бачаться тільки на канікулах і святах.

В 1947 р. Бабуся і дідусь побралися і в 1949 році народилася старша донька Валентина.

І цього ж року молоде подружжя їде за розподіленням інституту до Западної України працювати в школу (дідусь директором, бабуся вчителем).

Жили в приміщенні школи, там у 1950 році народилася друга донька (моя мама Світлана).

Відпрацювавши там три роки повертаються в рідне село, хоча на західній дуже вмовляли залишатися у них.

Повернувшись до рідного дому все життя працювали в Червонопартизанській школі. Бабуся викладала українську мову і літературу, а дідусь- математику, фізику, креслення, історію.

Тут у подружжя в 1959 р народилася третя дитина - син Олександр.