Погорільський Антоній
Антоній Погорільський (рос. Антоний Погорельский, справжнє ім'я Перовський Олексій Олексійович, народився 1787, Почеп, Мглинський повіт, Новгород-Сіверське намісництво — помер 9 (21 липня) 1836, Варшава, Царство Польське) — письменник, представник українського антиімперського культурного руху на Стародубщині, онук гетьмана Розумовського, брат державних діячів графів Лева і Василя Перовських, дядько Олексія Толстого і братів Олексія та Володимира Жемчужникових.
Олексій Перовський
- Фрагмент із нарису «Розумовські» у книзі: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.
Олексій Перовський народився 1787 року. Його батьком був граф Олексій Кирилович Розумовський, мати – Марія Михайлівна Соболевська. Оскільки народився позашлюбним, прізвище було надане по підмосковній вотчині Перове. Дитинство провів у Почепі (нині – Росія), де й досі стоїть палац Розумовського.
Батько домігся возведення сина у дворянство і 18-літнім Олексій Перовський стає студентом Московського університету, через два роки отримує ступінь доктора філософії і словесних наук. Перші три пробні лекції, присвячені ботаніці, читає французькою, німецькою мовами.
1807 року перекладає німецькою мовою "Бедную Лизу" Карамзіна. Переклад присвячує батьку – графу Розумовському. У студентські роки зближується з Жуковським, Вяземським. Після університету служить у департаменті Сенату, отримавши чин колезького асесора. Півроку ревізує Пермську, Казаньську, Нижегородську і Володимирську губернії. Переходить на службу у Москву. Намагається стати масоном, чому різко противиться його батько, сам масон.
Під час вторгнення Наполеона у Росію стає козачим офіцером і бере участь у боях. Два роки живе у Дрездені, виконуючи обов’язки старшого ад’ютанта генерал-губернатора королівства Саксонського князя Рєпніна.
1816 року знову на цивільній службі. В цей час його сестра, котра була заміжнею за графом К. Толстим, народжує сина Олексія – майбутнього класика російської літератури. Оскільки шлюб у сестри розпався, Олексій Перовський забирає півторамісячного племінника і сестру у свій чернігівський маєток Погорільці (нині – село Семенівського району Чернігівської області).
Бере участь у публічних дискусіях щодо "Руслана і Людмили" Пушкіна.
1820 року О. Перовського обирають членом Вільного товариства любителів російської словесності. 1822 року після смерті батька подає у відставку і поселяється в Погорільцях. Там пише свої повісті "Двойник или Мои вечера в Малороссии", "Изидор и Анюта" тощо. Псевдонім – Антоній Погорільський стає його другим іменем.
1836 року у нього загострюється "грудна хвороба" і по дорозі на лікування у Ніццу він помирає у Варшаві.
Праправнучка Кирила Розумовського – Софія Перовська у березні 1881 року здійснила замах на царя Олександра ІІ.
