Макуха Олена Михайлівна

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Версія від 23:54, 8 листопада 2020, створена Perohanych (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
Олена Фенюк

Олена Михайлівна Макуха (дівоче Фенюк, народилася 26 червня 1979 в м. Носівка) — ведуча свят, тамада, організатор святкових заходів.

Життєпис

Закінчила Носівську середню школу № 1, Бобровицький аграрний технікум (диплом економіста з відзнакою), Сумський аграрний університет (спеціальність — економіка підприємства).

Безпартійна, працює продавцем у ПП «Гавриленко Н.І.»

З 2010 займається проведенням свят.

Політична діяльність

На виборах 2020 року:

Родина

Мама, Фенюк Інна Іванівна (нар. 1 лютого 1937) — працювала бухгалтером, тато Фенюк Михайло Андрійович (26 грудня 1930 — 5 січня 2019) — працював зоотехніком, брат Олександр (1961 — 30 червня 2012).

Має сина Ярослава (нар. 1999).

Контакти

Організація-проведення свят: 067 751 3169, 063 025 2283.

Розпорядниця гарного настрою

Олена Макуха
Стаття Тамари Даніш в газеті «Носівські вісті», 21 листопада 2019, стор. 6

Щоразу віншуючи батьків і дітей з пам'ятною і важливою для них датою, комусь допомагаючи прослати весільний рушник вперше чи через кількадесят спільно прожитих років, або ж створюючи для іменинника неповторну атмосферу його особливого дня, Олена завжди відчуває натхнення від свого найріднішого і найкращого, знаходить ті особливі слова, яких ніколи не шкодує для своєї матері Інни Іванівни, що встигла висловити батькові Михайлу Андрійовичу Фенюку, чий земний шлях цьогоріч так боляче і гірко завершився. Любов теж потрібно вміти показати, а байдужість — непроханий гість, що не побажає доброго, тому дуже багато сил і часу жінка щоразу віддає підготовчому етапу, спілкуючись із замовниками, проймаючись атмосферою їх сімейних стосунків і максимально враховуючи усі індивідуальні побажання. Зізнається, почасти буває дуже непросто, бо розпорядник, мов умілий диригент, має скеровувати в правильному напрямку і узгоджувати між собою всю святкову програму, щоб кожен її учасник почувався комфортно і міг знайти собі веселощі й розваги до вподоби. При цьому, так би мовити, не на передньому плані, але невід’ємним фоном має бути поставлена і злагоджена робота музикантів та фото- відеооператорів — команди однодумців, з якою Олені напрочуд легко і плідно працюється.

— Ми з колегами настільки вже добре знаємо один одного, розуміємо і цінуємо корпоративну взаємопідтримку, що кожен захід відіграємо буквально на єдиному подиху, — з посмішкою згадує багато приємних і навіть курйозних моментів такої творчої співпраці. — Кожен зі свого боку ми забезпечуємо стилістичну цілісність і атмосферність, приміром, якщо це традиційне наше українське весілля, відповідна йому й музика, звичайно, основна увага дотриманню обрядів — зустрічі молодят, обдаровування, знімання фати і запалення родинного вогнища тощо. Модні нині європейські торжества запозичують багато цікавого з інших культур, приміром, прижилося в нас і кидання букета та пов’язки, і дедалі популярнішою стає пісочна церемонія, що прийшла до нас із Далекого Сходу і символізує поєднання двох родів. Є і місцевий колорит — ось, скажімо, у нашому районі на весіллі — хрещених батьків, а на хрестинах — кумів катають у возиках чи чомусь подібному, а у Кобижчі гойдають на рядюжці. А загалом наші люди — веселі, запальні і компанійські, тому будь-які розваги сприймаються легко і весело, а сучасна тенденція організації свят переважно у закладах громадського харчування неабияк сприяє культурному відпочинку, його смисловому наповненню, адже практично усі побутові питання і щодо застілля, і у підготовці святкового залу беруть на себе саме працівники кафе та ресторанів. Господарям і колективам таких закладів у нашому районі я особисто дуже вдячна за відповідальність і завжди стовідсотково відмінний результат непростої роботи, що приносить клієнтам тільки приємні емоції.

Для самої ж Олени усе це — теплий і затишний світ захоплення, що за роки вже стало невід’ємною частиною її життя. У ньому вона багато вчиться, удосконалює свої вміння, зокрема і в постійному творчому пошуку, активно відвідуючи тематичні семінари та майстер-класи. Буквально усі її вихідні зайняті чиїмись торжествами не тільки в межах свого району, а й сусідніх Ніжинщини, Бобровиччини, інших сіл і містечок, аж до Києва. А це означає, що справді знайшла себе в цій справі, хоча і не за жодним з двох професійних дипломів економіста — з Бобровицького технікуму та Сумського національного аграрного університету. А втім, і цей багаж плечі не давить, бо свого часу у пошуках стабільної роботи теж, мабуть, зовсім не випадково прийшла у торговельну мережу та так там і працює уже майже двадцять років, не змінивши свого першого і єдиного магазину. А все тому, переконана, що справді пощастило з роботодавцями, адже Григорій Мусійович та Людмила Олександрівна Волошини свого часу одними з перших підтримали її та фактично дали путівку і у сферу тематичного дозвілля. А в будні Олена — вже справді незамінна продавчиня за прилавком популярного продуктового магазину біля привокзальної Носівської площі. Покупців тут ніколи не бракує, бо до кожного у неї і підхід уважний, і привітність. То вже змалку засвоєна батьківська настанова — йти до людей завжди з тим, що собі у відповідь чекаєш. Олена в спілкуванні знаходить радість і розраду, навіть коли душа болить і обсідають тривоги, коли так хочеться від усього сховатися у матусиних надійних обіймах і до свого материнського серця пригорнути сина Ярослава, який нині боронить державні кордони і так рідко приїздить додому, захищений й на далекій відстані любов’ю рідних.

Усе це — її життя як свято, що Олена повсякчас дарує людям, залишаючи за кулісами особисте і буденне. Бути розпорядником чужої радості теж неабияк додає оптимізму, бо таки добре, що в нашому календарі: у кожного своєму — сімейному, професійному і пам’ятному, є і немало червоних, хороших дат, що об’єднують і дають приємну можливість сказати просто «Вітаю»!

Тамара Даніш

Посилання