Козари: шлях через століття. Передмова
«Козари: шлях через століття». Передмова
Земля, де ти народився, завжди залишається в серці, зігріваючи і надаючи наснаги в складні часи життя. Та просто любити її замало, бо треба знати історію, традиції, помилки й здобутки минулих поколінь. Як зазначав Олександр Довженко: «… ми – єдиний народ у світі, який не вивчає власної історії, і в цьому одна з наших найбільших бід, бо саме через це плодяться між нами зрадники та відступники». Потрібно пам’ятати, що незнання історії власного народу веде до повторення багатьох помилок.
Трагічна доля Козар, що в роки Другої світової війни були практично повністю стерті з лиця землі, має залишитись в історії, як приклад мужності його жителів, що змогли відродити село і залишити його для майбутніх поколінь. У вивчення історії села свій неоціненний вклад в свій час зробила Харченко Лідія Федорівна, зібравши по маленьких зернинах матеріали для краєзнавчого музею.
Історію Козарської школи за спогадами очевидців та деякими архівними матеріалами відтворила вчителька історії Агафонова Алла Павлівна.
Велику роботу по віднайденою і систематизації матеріалів з історії села провела автор і упорядник даної книги Корженко Людмила Федорівна.
Хотілось би відзначити ряд світлин Лопати Андрія Івановича, що задокументували історію Козар в 70-90-х роках минулого століття.
Діти, молодь, старше покоління козарців, що проживають нині і за межами села, мусять знати історію своєї малої батьківщини. Адже в цей важкий для нашої країни час це є фундаментом запоруки стійкості і віри в нашу Перемогу.
депутат Носівської міської ради, голова Козарської сільської ради 2010-2016 років, волонтер.
