Марущенко Раїса Олексіївна
Раїса Олексіївна Марущенко (народилася 9 квітня 1946 в с. Курганське Козелецького району Чернігівської області — померла 21 грудня 2020 в с. Держанівка) — багаторічний директор Держанівської середньої школи і голова Держанівської сільської ради.
Пам'ять учнів про вчителів
- Автор: Микола Супрун, лютий 2024.
У 1967 році в колектив Держанівської середньої школи стрімко увійшла молода дівчина Раїса, яка отримала направлення на посаду старшої піонервожатої. Молода колега народилася в селі Курганське Козелецького району в 1946 році у хліборобській родині. Вона швидко стала неформальним лідером з організації позакласного життя школи і культурно-просвітницької діяльності села. Роботу в школі вона поєднувала із навчанням на філологічному факультеті Ніжинського державного педагогічного інституту імені М. В. Гоголя, який вона на відмінно закінчила у 1970 році.
Зустріч Раїси Олексіївни із талановитим молодим педагогом музики і директором сільського будинку культури Марущенком Михайлом Леонтієвичем стала доленосним для цих красивих душею молодих людей. 9 серпня 1970 року вони стали подружжям. Поява в родині доньки Мирослави 25 червня 1971 року молоді батьки сприйняли як сутність їхнього всього життя. Донька росла хорошою талановитою дитиною і з часом продовжила справу своїх батьків — стала вчителем нашої школи. Як влучно зазначав заслужений журналіст України М. Г. Будлянський у своєму оповіданні “Якими вони хлопцями були”, що увійшло до його популярної книги “Розкажи мені, Мамо” ... “це була надзвичайно красива подружня пара”. Молоді люди дійсно доповнювали одне одного. Михайло Леонтійович був неодноразовим переможцем Всеукраїнських пісенних конкурсів, керівником багатьох творчих колективів, солістом в яких була його талановита дружина. На превеликий жаль 11 лютого 1985 року, наш Вчитель Михайло Леонтійович дуже рано переступив межу Вічності...
Втративши чоловіка, Раїса Олексіївна, як мужня людина, спрямувала всю свою енергію на виховання доньки та на роботу, а точніше — на життя Школою! Насамперед вона була надзвичайно талановитим вчителем-філологом. Її уроки завжди були для нас, її учнів, святом пізнання світової літератури. Літературні вечори, що вона організовувала і проводила, були цілими подіями в нашому шкільному житті. Багато років вона спільно із Вірою Григорівною Штепурою вели літературний гурток, що для багатьох із його вихованців став поштовхом для власної “спроби пера”. Цілком закономірним стало її призначення завучем із виховної роботи школи, бо це, власне, була не її робота, а особлива Духовна місія виховання Людини-особистості!
Обрання Раїси Олексіївни головою Держанівської сільської ради було викликано реалізацією колективного бажання жителів сіл нашої громади довірити власну долю людині, яка всім своїм життям підтвердила свою Любов до нашого краю. Вона була головою протягом декількох каденцій. Її робота включала два періоди: перший період — 1977-1990, другий — 2003-2006 роки.
Серед багатьох добрих справ голови сільської ради було відродження життя нашої Троїцької церкви, яка була закрита в часи т.з. “Хрущовської відлиги” й перетворилася на закинутий колгоспний склад... До самої останньої хвилини свого життя вона жила турботами про відродження і розбудову життя церковної громади. А чого вартують її здобутки у створенні художніх народних колективів. Окремі виступи народних артистів села демонструвалися на Всеукраїнських телеканалах. Вона всіляко підтримувала творчість народної художниці Ганни Какало, яка мала Благословення створювати Ікони Божі… Вони є духовним надбанням нашої Троїцької церкви. Дорогу матері продовжив її син — Олексій Васильович Какало (народився 27 січня 1942 року у селі Держанівка) — живописець-пейзажист і портретист. Член Національної спілки художників України (1977). Заслужений художник України (2001), багаторічний голова обласної Спілки художників України.
Багато зробила голова сільської ради для збереження інфраструктури сіл нашої сільської ради: Адамівки, Ведмедівки, Держанівки. Всіляко сприяла підтриманню життя шкіл, будинків культури, Держанівської лікарні. Завжди прагнула підтримати діяльність наших аграрних господарств: колгоспу імені Шевченка та колгоспу Мічурінець. Держанівська сільська рада два рази була першою у Чернігівській області зі здачі молока.
Роботу директора нашої школи (1996—2003) Раїса Василівна сприйняла як місію збереження та примноження всіх кращих традицій нашого шкільного колективу. Директор школи зберегла талановитий педагогічний колектив. Всіляко підтримувала педагогічні новації молодих колег та органів учнівського самоврядування. Виховна робота школи будувалася на народознавчих традиціях нашого народу.
Справу сестри багато років продовжувала Трухан Надія Олексіївна, яка багато років працювала завідувачкою сільської бібліотеки, секретарем (1998—2006) і головою Держанівської сільської ради (2006—2015). Вона є й зараз істинним авторитетом для всіх жителів нашої сільської громади.
Педагогічна і громадська праця Раїси Олексіївним належно оцінена державою. Вона стала “Відмінником народної освіти України”, “Вчителем-методистом”, була нагороджена Почесною грамотою МОН України та іншими чисельними нагородами. Для нас, її учнів і всіх жителів Держанівської громади, найвагомішою Нагородою Раїси Олексіївним була і є Любов людей до неї — Нашого Вчителя і Нашої Голови!
P.S. Коли влітку проходиш повз мальовниче подвір'я Раїси Олексіївни, то часто можеш почути звуки музики та співу з ошатного маленького літнього будиночка — то йде репетиція талановитого музиканта-професіонала Андрія — внука Михайла Леонтійовича та Раїси Олексіївни, який повно увібрав в себе їхній Талант — нести Добро Людям!
