Яговенко Федір Мусійович
Федір Мусійович Яговенко (народився 16 лютого 1900 року в селі Іржавець — помер 3 квітня 1984), учасник Громадянської та Другої світової воєн, діяч колективізації, партійний та радянський діяч, пенсіонер місцевого значення.
Життєпис
Народився в сім'ї селянина. Мав старшого брата – Гаврила. З ранніх літ він почав свою трудову діяльність в наймах у поміщика. Обидва брати захопилися комуністичними ідеями. В 1920 році Федір з гвинтівкою в руках пішов воювати у горнило громадянської війни в лавах т.з. Червоної армії. Після повернення з фронтів він брав активну участь у встановленні радянської влади у рідному селі, скоро одружився. Дружину (першу) звали Марія. Діти – Михайло (1925-1942) і Ольга (1928-1942).
По заснуванню сільськогосподарської артілі «Шлях Перемоги» Федір, одним із перших усуспільнюється в колективне господарство. Активна діяльність, ораторський хист і повага односельців допомогли йому, тоді ще кандидату в члени партії більшовиків, бути обраним головою сільської ради Іржавця у 1930 році.
У 1931 році він, вже член партії, закінчує обласні курси райпартпрацівників у Чернігові і продовжує працювати головою сільради. Потім Ф.М. Яговенко призначається завідуючим господарством у колгоспі імені Шевченка, працює головою сільської ради у с. Мрин, заступником директора в МТС.
В цей час він розлучається з першою дружиною Марією. Другою дружиною його стала Яговенко (Трухан) Ганна Антонівна з с. Держанівки. У них народились діти:
- Харченко Лідія Федорівна (24.02.1937 р., с. Мрин — 25.03.2020 р., с. Козари),
- Огієнко Ольга Федорівна (08.10.1947 р., с. Іржавець, 21.09.2017 р., м. Ніжин),
- Бондарчук Валентина Федорівна (14.11.1950 р., с. Іржавець).
1938 року Федір Яговенко – інструктор, завідуючий організаційним відділом, секретар Носівського райкому партії. У 1940 році направляється на партійну роботі у Молдавію, де працює секретарем по кадрах Кагульського райкому партії та в м. Чадир-Лунга [1] В цей період Яговенко, за спогадами, служив і в органах НКВС, хоча офіційних даних про це знайти не вдалося.
У 1941 році, після нападу німецьких військ на СРСР, він призначається політруком роти Південно-Західного фронту, викладає на курсах молодших лейтенантів, допомагає вдосконалювати військові знання командному складу, бере участь у бойових операціях. У 1942 році першу сім'ю Федора Мусійовича розстріляли німці у м. Ніжин, як родичів партійного працівника. Війну закінчує у званні капітана.
1946 року він знову обирається головою сільської ради Іржавця, бере участь у відновленні народного господарства після війни.
На заслуженному відпочинку отримував персональну виплату як пенсіонер місцевого значення. У 1981 році отримав пам'ятний платиновий значок за 50 річний час перебування у лавах КПРС. Потім здоров’я його різко погіршилось і 3 квітня 1984 року Ф.М. Яговенко помер. Похований у с. Іржавець.
