Олбинський Василь Олександрович

Василь Олбинський

Василь Олександрович Олбинський (народився 6 липня 1914 в Коломійцівці — помер 20 лютого 1945) – старший сержант Робітничо-селянської Червоної Армії, учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1943).

Життєпис

Після закінчення школи бухгалтерів працював у колгоспі, працював секретарем сільської ради, виконував іншу роботу, потім був призваний на службу до Червоної Армії.

На фронтах Німецько-радянської війни воював з перших днів війни. Свою першу бойову нагороду сержант одержав за мужність під час Сталінградської битви.

До вересня 1943 старший сержант Василь Олбинський командував відділенням 9-го окремого понтонно-мостового батальйону 60-ї армії Центрального фронту. Відзначився під час битви за Дніпро.

26 вересня 1943 року передова група на чолі з Олбинським переправилася через Дніпро в районі села Окунінове Козелецького району і взяла активну участь в боях за захоплення і утримання плацдарму на його західному березі. Група Олбинського протягом трьох днів під масованим ворожим вогнем переправляла радянських бійців і командирів, що сприяло успішному утриманню і розширенню плацдарму.

Ще не раз наш земляк відзначився при форсуванні Вісли, Одера, інших річок.

20 лютого 1945 року Олбинський загинув у бою. Похований в селищі Барглувка в 7 кілометрах на північний захід від Глівіце, Польща.

Пам'ять

На честь Олбинського названа вулиця і встановлений пам'ятний знак в Носівці, названа школа в його рідному селі.

Відзнаки

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за «мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму на його правому березі» старший сержант Василь Олбинський був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 3036.

Був також нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня і низкою медалей.

Василь Олбинський

Фрагмент із книги: Тут коріння мого роду: нариси історії рідного краю / О. Я. Куровська. – Ніжин: Аспект-Поліграф, 2005. – 242

Піонерська дружина Коломійцівської школи носила ім'я Василя Олександровича Олбинського, уродженця нашого села, якому в роки війни присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Нам мало відомо про життєвий шлях прославленого земляка. Офіційна історична література скупувато розповідає про нього, коротко описано лише його подвиг. Дещо довідалися шкільні слідопити, окремі факти з його життя розповіли односельці.

До війни Василь Олександрович працював секретарем сільської ради, виконував іншу роботу. Потім пішов служити в Червону Армію. Земляки пам'ятають, як перед початком війни Василь у військовій формі з'явився в Коломійцівці. На той час його батьки жили вже в Носівці, але в нашому селі залишилася Галинка Близнюк, на яку юнак поклав око задовго до армії. Більше зблизитися вони тоді не могли, бо в дівчини був інший хлопець. Від тієї першої любові Галина зазнала багато страждань, вона залишилась сама з дитиною на руках. Василя це не зупинило. Перед призовом у армію він одружився з нею і у відпустку приїздив не до батьків у Носівку, а до своєї Галинки в Коломійцівку. У подружжя Олбинських народилося ще двоє дітей. Назавжди розлучила їх війна.

Гіркі місяці відступу, нарешті історичний бій під Сталінградом, де сержанту Олбинському вручили першу бойову нагороду. Потім були інші грандіозні битви. Звання Героя Радянського Союзу одержав за форсування Дніпра. Саперний підрозділ старшого сержанта Олбинського забезпечував переправу штурмових загонів на правий берег великої річки. Командир чітко все продумав і розрахував з бухгалтерською точністю і селянською винахідливістю. Переправа здійснювалася під безперервним обстрілом ворогів, тому найменша помилка могла обернутися великими людськими жертвами. Перший понтонний рейс провели без найменших втрат. Бійці захопили плацдарм і втримували його, поки не переправився їхній батальйон. Другим рейсом переправляли одночасно живу силу і техніку. За кілька метрів від берега фашисти кинулися закидати понтон гранатами. Дві з них летіли прямо у велику групу наших воїнів. Василь Олбинський і ще один боєць його підрозділу перехопили гранати на льоту і відкинули їх за борт, де вони і зірвалися, але вже нікого не зачепили.

Протягом трьох діб тривала переправа військ через Дніпро. За особистий героїзм, проявлений в ході цієї воєнної операції, наш односелець одержав високе звання Героя. До перемоги Василь Олександрович не дожив, він загинув у тилу ворога. Учні Коломійцівської школи завжди гордилися і гордяться своїм земляком.

За мужність і відвагу

Фрагмент статті «Калинівка» із книги «История городов и сел Украинской ССР. Черниговская область». Киев: Гл. ред. Укр. сов. энцикл. АН УССР, 1983

Уроженцу с. Коломийцевки старшему сержанту В. А. Олбинскому за мужество и отвагу, проявленные при форсировании Днепра, в 1943 г. присвоено звание Героя Советского Союза. Командир отделения мото-понтонного мостового батальона В. А. Олбинский вместе с группой понтонщиков под непрерывным огнем противника за ночь навел переправу через Днепр. Трое суток длился бой за укрепление плацдарма. В. А. Олбинский автоматным огнем прикрывал десантников. Он поймал на лету брошенную в него врагом гранату и метнул ее обратно. Командарм И. Д. Черняховский после боя лично поблагодарил отважного понтонщика, а родным В. А. Олбинского было направлено письмо, в котором рассказывалось о его подвиге.

Посилання

• https://uk.wikipedia.org/wiki/Олбинський_Василь_Олександрович

Література

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.