Минко Ольга Матвіївна
Ольга Матвіївна Минко (народилася 3 жовтня 1954 р. у с. Бутівка Сосницького району) — мешканка Носівки, майстриня петриківського розпису.
Життєпис
Змалку любила малювати.
Після школи вивчилась на зоотехніка.
У 1996 році пройшла курси художнього розпису в Києві та отримала Міжнародний сертифікат художника підлакового розпису.
Мешкає у м. Носівка, де працює в Будинку дитячої та юнацької творчості.
Працювала в Носівському ліцеї № 5, якому подарувала свої роботи (розміщені при вході на стелажі праворуч). У Носівській гімназії № 2 розписала два коридори — при вході ліворуч і поблизу їдальні.
Учасниця об'єднання рукодільниць — клубу «Руно».
Про її творчість знятий фільм "Краса, що дивує світ". Її роботи в США, Швеції, Данії, Франції, Німеччині. Робила розпис 305 школи в Дарницькому районі міста Києва. Робила розпис самоварів, виставляла свої роботи на Покровському ярмарку в місті Ніжин та Чернігівському художньому музеї, проводила для жителів Чернігова майстер-клас.
Включена до книги "Обдаровані діти України".
Творчість
Її манера малювання ґрунтується на основі техніки петриківського розпису. Створила декоративні панно («Моя Україна» 2008 р.), таці («Таця», 2011 р.), тарілки (Таріль «Півень», 2010 р.), глечики («Глечик з ручкою», 2010 р.), ложки та оформлює інтер’єри. У своїх роботах зображує різнобарвні квіти («Веселкове поле», 2007 р.), калину («Розмаїття барв», 2008 р.), пташок («Ескіз для вишивки», 2010 р.).
Продала корову задля пензликів – інтерв'ю з майстринею Ольгою Минко
- Джерело: Доценко Владислава: Продала корову задля пензликів – інтерв'ю з майстринею Ольгою Минко, mynizhyn.com, 26 Вересня 2024
Ніжинщина багата талановитими особистостями, однією з яких є Ольга Матвіївна – художниця, співачка, вишивальниця й швачка, яка живе в Носівці.
Жінка зараз на пенсії і для душі займається творчістю.
Вона розповіла про свій творчий шлях журналістам MYNIZHIN.
— Як ви почали займатися творчістю?
— У школі я найкраще малювала. Коли отримувала оцінку з образотворчого мистецтва, весь клас чекав, щоб дізнатися її. Після школи вивчилася на зоотехніка. Перший шлюб виявився невдалим, я з сином повернулася у батьківську хату, працювала в камвольно-суконному комбінаті та одночасно співала у хорі, малювала, але все поєднувати було важко. Другий чоловік та його брат підтримували мене у прагненні вивчитися на художницю, ми навіть продали двох корів, щоб заплатити за моє навчання. Я все життя йшла до своєї мрії отримати бажану освіту і здійснила її 35 років тому, коли вже мала двох дітей. Як навчалася, то щодня мусила проходити п'ять кілометрів через болота, ліси, а чоловік завжди мене зустрічав.
— У вашому житті була якась незвичайна ситуація?
— Якось я почула легенду: як зірвеш у лісі о 12:00 цвіт папороті на Івана Купала, то твої мрії здійсняться. А я так хотіла вивчитися на художницю, що вирішила спробувати це зробити. Взяла ніж, сіла на велосипед і поїхала в ліс. Як знайшла папороть, то обвела коло біля неї і не кліпала очима, щоб не прогавити цвіт. Згодом мені почало мерещитися, ніби всяка нечисть лазить, я злякалася і поїхала додому. Папороть, звичайно, не цвіла, проте моя мрія здійснилася.
— Де берете ідеї для нових робіт?
— Мене надихають люди і природа, особливо весною. Я ніколи не малюю, якщо маю поганий настрій – робота, виконана художником, повинна наповнювати позитивною енергією. Коли створюю щось для замовника, то намагаюся стилізувати виріб під нього. Наприклад, для військових намагаюся створювати щось тематично українське. Я любила малювать, як сонце сходить: за стільчик, олівець, сідала на колінцях і робила замальовки.
— Якими своїми досягненнями пишаєтеся найбільше?
— Пишаюся обдарованими дітьми України, зокрема Зінченко Іриною, з якою ми брали участь у конкурсній роботі. Телебачення знімало про мене фільм, я була на ніжинських ярмарках, робила свою виставку у Чернігівському художньому музеї, допомагала проводити майстерклас з петриківського розпису та малювала з дітьми на платівках.
— Як вам вдається встигати робити так багато справ?
— Можу смажити картоплю і малювати одночасно. Я як коник дуже енергійна людина, не вмію одну справу робити. У нашій Бутівці всі такі. Як не будеш енергійним, то не встигатимеш нічого, а роботи багато: господарство, город, готування, прибирання.
— Що порадите людям, які не вважають себе здатними до креативу?
— Творчість – це те, чого можна досягти, якщо працювати над собою. Мій дивіз: «Не дозволяй собі лінуватися і прикрась собою життя». Кожній людині є чим зайнятися. Треба бути активним, спілкуватися з іншими, займатися спортом, пізнавати себе, а не як равлик, ховатися в мушлю. Може, хтось скаже, що це ви хизуєтеся, але ви показуєте те, чого досягли за своє життя. Ви творите, і людям радісно від цього.
Автор: Доценко Владислава
Посилання
- Проведено майстер-клас з петриківського розпису. Фото Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації - Чернігівщина мистецька - Чернігівщина туристична
- Профіль у Facebook
