Чорнозуб Василь Іванович

Василь Чорнозуб

Василь Іванович Чорнозуб (народився 28 січня 1950 в селі Попівка Черкаської області — помер 7 грудня 2022) — завідувач відділу з незаразних хвороб тварин, лікар ветеринарної медицини в Носівській районній державній лікарні ветеринарної медицини.

Закінчив Білоцерківський університет ветеринарної медицини. Протягом 10 років працював головою колгоспу «Рассвет» у селах Ганнівка, Софіївка.

20 років був серед очільників ветеринарної медицини в Носівському районі.

Був членом ради Організації ветеранів Носівської територіальної громади.

Родина

Дружина — Клавдія Михайлівна, сини Олександр, Ігор.

Життєва стежка

Джерело: Неочікуваана і гірка звістка, Життя громади — інформаційний бюлетень Носівської міської ради, 7 грудня 2022

На 73-у році життя завершилася життєва стежка Василя Івановича Чорнозуба — талановитого керівника, господарника, людини надзвичайно активної, великого оптиміста і життєлюба.

Василь Іванович народився на Черкащині, однак, вже більше півстоліття своєю другою батьківщи­ною вважав Носівщину. Здається, немає жодно­го села чи віддаленого висілочка, де б він не по­бував у своїх професійних справах — ветспеціаліста, керівника сільгосппід­приємства чи затим вже очільника усієї ветери­нарної служби району. Василь Іванович очоли­в один із колгоспів степової зони Носівщини і був для своїх працівників справжнім керманичем, завдяки професійності та хазяйновитості якого практично всі галузі да­вали чималі прибутки, покращувалася соціальна інфраструктура та вело­ся житлове будівництво. За роки його головування на території господарст­ва побудували школу й лазню, увічнили пам'ять загиблих у роки війни земляків пам'ятниками та обелісками, тут з'явилася їдальня, дорога з твердим покриттям, майстерня та інші виробничі приміщен­ня.

А далі на двадцять років вете­ринарія знову стала його професією. Нові приміщення ветлікарень з'явилися у Мрині та Сте­пових Хуторах, провели їх реконструкцію у Рівчак-Степанівці, Володьковій Дівиці та Іржавці. Для ве­теринарних спеціалістів почали споруджувати житлові будинки та квар­тири, суттєво поліпшили­ся умови їхньої праці.

З турботою про лю­дей — цей вислів зав­жди був незмінним для В. І. Чорнозуба в його професійній діяльності і в житті. Бо й після виходу на заслужений відпочинок він знову був у турботах тепер вже ветеранів, очоливши міську ветеранську організацію. Він до останнього був у строю, як завжди з усмішкою, гумором, потрібними словами підтримки. Ще вчора на заході, де вшановували волонтерів і військових, він тримав слово, як завжди коротке, хвилююче, патріотичне, що відгукувалося болем і вірою у серцях присутніх.