Малинка Дмитро Тимофійович
Дмитро Тимофійович Малинка (1897, Ічнянщина — 1964) — лікар, керував лікарнею у Мрині. Учасник Німецько-радянської війни. Заслужений лікар УРСР. Нагороджений орденами СРСР.
До життєпису
Закінчив гімназію в м. Ніжин, медичний факультет КДУ.
З 1928 року і до кінця життя працював у с. Мрин.
Керував лікарнею з 1929 по 1958.
Під його керівництвом побудована лікарня, в якій працювали терапевтичне, хірургічне, дитяче, акушерське відділення, виконувались складні операції.
Під час Німецько-радянської війни очолював хірургічне відділення фронтового госпіталю № 404, а потім – № 187.
Відзнаки
- Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1957 р. йому було присвоєно звання Заслуженого лікаря і нагороджено орденом Леніна.
- Був також нагороджений орденом Червоної Зірки.
Сільський лікар Дмитро Тимофійович Малинка
- Нарис із книги: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6. За матеріалами Бувайлика М. В. Та Борисовця М. А
В один із спекотних червневих днів 1928 року молодий лікар Дмитро Тимофійович Малинка прибув до Мрина на посаду завідуючого Мринською лікарнею і Мринською лікарською дільницею. Після закінчення Ніжинської класичної гімназії набожні батьки Дмитра хотіли віддати його до духовної семінарії, але на екзамені з перевірки голосу хлопець навмисне так гаркнув, що комісія порадила йому вчитися на медика. Так Носівщина отримала талановитого, знаменитого на всю округу лікаря.
Той переломний в житті держави час був дуже складним. Мринська амбулаторія була переповнена хворими. Раз по раз накочувалися страшні хвороби – тиф, малярія, дифтерія та інші.
Дмитро Тимофійович лікував жителів Мрина і багатьох навколишніх сіл практично від усіх цих хвороб, справлявся за хірурга і терапевта, педіатра і гінеколога, стоматолога. Сам перехворів лікуючи інших. За свою практику він допоміг дуже багатьом людям і врятував не одне життя. Біля його лікарні можна було побачити підводи з усіх навколишніх сіл. Малинка приймав усіх хворих і докладав усіх зусиль для їх лікування. Сільчани дуже поважали і любили його за це.
Лікарня в Мрині знаходилася в колишній садибі пана Коробки. Навколо садиби, зайнятої потім лікарнею, знаходився фруктовий сад і панський парк. У рідкісні вільні хвилини лікар Малинка любив попрацювати, зараз вже, у саду лікарні. Він навіть виростив невеликий виноградник у 1941 році.
Часто можна було бачити, як його кучер, помічник і робітник лікарні – Наум запрягав у чорну бричку пару вороних коней. Дмитро Тимофійович виходив із дверей лікарні з саквояжем у руці і всідався у свій екіпаж. За бричкою, що виїжджала з двору, бігла слідом пара мисливських собак – Пірс і Райс. Так лікар Малинка виїжджав у навколишні села для надання допомоги хворим.
Бувало, він завертав до ковальського двору, зіскакував з брички і прямував до кузні. Інколи він просив ковалів підремонтувати свою бричку. Вони із задоволенням погоджувалися допомогти лікарю. Якнайшвидше виконавши його прохання, доповідали, що робота зроблена. Ковалі ніколи не вимагали з лікаря плату за роботу.
Одного разу, Малинка, подякувавши за ремонт, запросив усіх трьох ковалів прийти до нього увечері до лікарняного саду. Коли вони увечері з'явилися до лікарні і Малинка провів їх у сад, вони побачили там накритий стіл з пляшкою спирту і різною закускою. Розпиття могорича плавно перейшло у задушевну розмову. Лікар дякував ковалям за добросовісну роботу, а ковалі – за сердечність і піклування про здоров'я односельчан. Наостанок Малинка приготував для кожного із ковалів по мішку добірних яблук із панського саду.
Невеличка 4-х палатна лікарня була вже затісною для села і тому Дмитро Тимофійович вирішив добудувати новий корпус, де були б операційна кімната та пологове відділення. Сам же і розробив проект новобудови.
- «Будьте завжди уважними до своїх пацієнтів, любіть свою професію, пам'ятайте, що вам довіряють люди не лише своє здоров'я, а й життя».
Ці слова лікаря Малинки назавжди запам'ятав студент-практикант Ніжинської фельдшерсько-акушерської школи, майбутній партизанський лікар Микола Васильович Бувайлик, котрий перебував на практиці в Мринській лікарні у лютому-червні 1941 року.
З початком Великої Вітчизняної війни Дмитро Тимофійович Малинка призначається лікарем-хірургом військового шпиталю і всю війну лікує поранених воїнів. Повернувшись у Мрин після війни він знову стає до роботи.
У 1946-1947 роках був великий голод і в лікарні перебувало багато постраждалих від недоїдання. Знову спалахнули інфекційні хвороби: сипний тиф, дифтерія, скарлатина… Дмитро Тимофійович організовував харчування для голодуючих, рятував від хвороб.
Весною 1948 р. в Селищі на сипний тиф захворіло понад 30 осіб і Малинка днював і ночував на роботі, аж поки не був вилікуваний останній хворий.
Вдячні селяни дуже шанували лікаря, обирали його депутатом Мринської сільської ради.
Держава нагородила Дмитра Тимофійовича Малинку орденом Леніна у 1957 р. Йому присвоюють високе звання заслуженого лікаря УРСР.
Дмитро Тимофійович мав велику бібліотеку, знав напам'ять майже всього «Євгенія Онєгіна», вільно володів німецькою, французькою мовами, знав латинь і давньогрецьку мови, також полюбляв полювання. Він був одним із небагатьох справжніх мисливців у Мрині. Не раз траплялося, що він власноручно обеззброював браконьєрів.
За матеріалами Бувайлика М. В. Та Борисовця М. А
