Пархоменко Євдокія Іванівна
Євдокія Іванівна Пархоменко (народилася в селі Степові Хутори в 1938 — померла 30 жовтня 2020) — медик, завідувала Козарським пологовим будинком.
Її історія здатна зацікавити
Джерело: Людмила Корженко: Сьогодні вперше за багато років не вітаю свою хрещену з днем народження - рівно п'ять місяців тому вона відійшла в інший світ, Енциклопедія Носівщини, 30 березня 2020
Сьогодні вперше за багато років не вітаю свою хрещену з днем народження - рівно п'ять місяців тому вона відійшла в інший світ. Якось сумно, та, думаю, її історія здатна зацікавити. Народилась в с.Степові Хутори в 1938. У воєнному лихолітті втратила батька. Відмінно закінчила початкову школу, і мати вирішила, що цього досить. Та представники педколективу на чолі з директором прийшли до них додому і переконали матір в необхідності продовження навчання здібної дитини. З відзнакою закінчивши семирічку вступила до Ніжинського медичного.
Завжди з теплотою згадувала свого вітчима, що багато допоміг під час навчання. Після випуску — робота за направленням на Хмельниччині. А потім — Козари, куди приїхала десь 1959-60 рік. Завідувала пологовим будинком, який знаходився навпроти приміщення сільської ради і медичного пункту (в одній будівлі). Він був просторий, мав всі необхідні кімнати, в тому числі післяпологову палату на 3 ліжка.
Ті роки в Козарах були дуже «урожайними», тільки в 61-му народилося близько шістдесяти немовлят. Розповідала, як важко було їй, молодій, з усім справлятися, адже в помічниках тільки така ж молода санітарка. Виручав уже набутий досвід та мудрі поради Гришка Василя Матвійовича, що віддав все життя боротьбі за здоров'я односельців. Але то загальні поради, пологи приходилось приймати самій. А ще - оглядати майбутніх мам, виявляти патології, наполягати на лікарських обстеженнях, а потім — лікувати немовлят, ходити на виклики… Післяпологова палата рідко пустувала, а інколи навіть потребувались колгоспні «всюдиходи», щоб доправити породіллю в Носівку через нестачу місць.
В 62-му вийшла заміж за мого рідного дядька і хрещеного батька Пархоменко Миколу Михайловича, тому й стала хрещеною.
В 63-му сама вперше стала мамою, при цьому своїх трудових обов'язків не виконувала десь місяців три. Пізніше — робота патронажною сестрою в Ніжинській дитячій поліклініці здавалась тоді вже зовсім неважкою, хоч мала вже двох своїх синів. Закінчила свій трудовий шлях Євдокія Іванівна Пархоменко на посаді старшої медичної сестри дитячої поліклініки, яку займала чверть століття.
А в приміщенні Козарського пологового будинку десь в середині 1960-х був відкритий дитячий садок, пізніше — гуртожиток для сезонних робітників.
