Відмінності між версіями «Побідит»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
м (Імпортовано 1 версія)
Рядок 4: Рядок 4:
  
 
== Історія ==
 
== Історія ==
В 1972 році, на північній околиці Носівки, розпочав роботу Носівський інструментальний завод "Победит", як філія Київського заводу "Радіоприлад" ім.С.П.Корольова.  
+
Носівський інструментальний завод "Побідит" було збудовано в 1971 на північній околиці Носівки Вербів, в 1972 завод розпочав роботу, як філія Київського заводу "Радіоприлад" ім. С. П. Корольова.  
  
 
Першим директором заводу був Калина М. І., потім - [[Кубрак Володимир Григорович|Кубрак В. Г.]].
 
Першим директором заводу був Калина М. І., потім - [[Кубрак Володимир Григорович|Кубрак В. Г.]].
  
В часи найбільшого розвитку заводу на ньому працювало близько 800 робітників. При заводі, у 1975-1982 роках діяло професійно-технічне училище № 2, як філія Ніжинського ТУ-2. Воно готувало спеціалістів для заводу (фрезерувальників, слюсарів-інструментальників, токарів).
+
В часи найбільшого розвитку заводу на ньому працювало близько 800 робітників. При заводі, у 1975-1982 діяло [[професійно-технічне училище № 2]], як філія Ніжинського ТУ-2. Воно готувало спеціалістів для заводу (фрезерувальників, слюсарів-інструментальників, токарів).
  
Невдовзі, після розпаду СРСР у 1991 році, завод припинив свою діяльність. Остання назва ВАТ Носівський завод «Побідит».
+
З 1995 відкрите акціонерне товариство Носівський завод «Побідит», власником контрольного пакету акцій якого є підприємство «Чернігівгаз». Підприємство спеціалізується на виготовленні інструментів, зокрема, токарних різців та інших товарів широкого вжитку. На заводі ведеться монтаж лінії по виробництву пластмасових газових труб. в 2002 на підприємстві близько 60 працюючих.
 +
 
 +
На частині виробничих територій заводу створено центр "[[Прес]]".
  
 
Трудовий архів ВАТ Носівський завод «Побідит», що містить 271 справу за 1971-2010 роки, зберігається в [[Архівний сектор Носівської райдержадміністрації|Архівному секторі Носівської райдержадміністрації]].
 
Трудовий архів ВАТ Носівський завод «Побідит», що містить 271 справу за 1971-2010 роки, зберігається в [[Архівний сектор Носівської райдержадміністрації|Архівному секторі Носівської райдержадміністрації]].

Версія за 19:16, 30 листопада 2020

Носівський інструментальний завод «Побідит» — колишній завод у Носівці, філія Київського заводу "Радіоприлад" ім.С.П.Корольова. Розташований по вул. Мринський шлях, 179.

Побідит, також Победіт — однойменна назва кутка (історичного району) в місті Носівка.[1]

Історія

Носівський інструментальний завод "Побідит" було збудовано в 1971 на північній околиці Носівки Вербів, в 1972 завод розпочав роботу, як філія Київського заводу "Радіоприлад" ім. С. П. Корольова.

Першим директором заводу був Калина М. І., потім - Кубрак В. Г..

В часи найбільшого розвитку заводу на ньому працювало близько 800 робітників. При заводі, у 1975-1982 діяло професійно-технічне училище № 2, як філія Ніжинського ТУ-2. Воно готувало спеціалістів для заводу (фрезерувальників, слюсарів-інструментальників, токарів).

З 1995 — відкрите акціонерне товариство Носівський завод «Побідит», власником контрольного пакету акцій якого є підприємство «Чернігівгаз». Підприємство спеціалізується на виготовленні інструментів, зокрема, токарних різців та інших товарів широкого вжитку. На заводі ведеться монтаж лінії по виробництву пластмасових газових труб. в 2002 на підприємстві близько 60 працюючих.

На частині виробничих територій заводу створено центр "Прес".

Трудовий архів ВАТ Носівський завод «Побідит», що містить 271 справу за 1971-2010 роки, зберігається в Архівному секторі Носівської райдержадміністрації.

Примітки

  1. Павленко С.О. Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини. – Чернігів: ПАТ «ПВК «Десна», 2013 р. – 600 с. ISBN 978-966-502-543-6.

Джерела

  1. Фурса В.М. Славні імена Носівщини.-2-ге видання.,доповнене, перероблене. Ніжин, "Аспект-Поліграф", 2012 р. - 384 с. ISBN 978-966-340-493-6.
  2. З історії освіти Носівщини.-Книга перша. Освітні заклади Носівки. Упорядник Фурса В.М. Ніжин, ПП Лисенко М.М., 2018 р. - 324 с. ISBN 978-617-640-400-2.