Відмінності між версіями «Лихачов Володимир Михайлович»
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
Був старанним і здібним учнем, добре навчався, закінчив школу з відзнакою. Мав багато планів і мрій, прагнув здобути хорошу освіту та реалізувати себе в житті. Свою подальшу долю пов'язав із омріяним вишем — Національним транспортним університетом, де здобув кваліфікацію інженера-технолога. За високі досягнення в навчанні отримав диплом із відзнакою. | Був старанним і здібним учнем, добре навчався, закінчив школу з відзнакою. Мав багато планів і мрій, прагнув здобути хорошу освіту та реалізувати себе в житті. Свою подальшу долю пов'язав із омріяним вишем — Національним транспортним університетом, де здобув кваліфікацію інженера-технолога. За високі досягнення в навчанні отримав диплом із відзнакою. | ||
| − | Володимир був гордістю та опорою для своїх рідних. Після навчання працював у Носівці в «Укртелекомі», згодом | + | Володимир був гордістю та опорою для своїх рідних. Після навчання працював у Носівці в «Укртелекомі», згодом — на «Укрзалізниці», а потім в компанії «ІМК». |
Його знали як щиру, доброзичливу та компанійську людину. Він легко знаходив спільну мову з людьми, мав багато друзів і знайомих. Володимир був із тих, хто не залишався осторонь чужої біди, завжди був готовий прийти на допомогу й підтримати. | Його знали як щиру, доброзичливу та компанійську людину. Він легко знаходив спільну мову з людьми, мав багато друзів і знайомих. Володимир був із тих, хто не залишався осторонь чужої біди, завжди був готовий прийти на допомогу й підтримати. | ||
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
Володимир служив на Харківщині, а останнім місцем дислокації його військової частини був Краматорський напрямок на Донеччині. Він мав статус учасника бойових дій, багато військових нагород, обіймав посади гранатометника, оператора, командира відділення, інструктора штабу, а останньою була посада старшого сержанта-менеджера в другому механізованому батальйоні. | Володимир служив на Харківщині, а останнім місцем дислокації його військової частини був Краматорський напрямок на Донеччині. Він мав статус учасника бойових дій, багато військових нагород, обіймав посади гранатометника, оператора, командира відділення, інструктора штабу, а останньою була посада старшого сержанта-менеджера в другому механізованому батальйоні. | ||
| + | |||
| + | Похований у Носівці, на [[Кладовище по вулиці Центральній|кладовищі по вулиці Центральні]]й. | ||
[[Категорія:Уродженці Носівки]] | [[Категорія:Уродженці Носівки]] | ||
| Рядок 23: | Рядок 25: | ||
[[Категорія:Старші сержанти]] | [[Категорія:Старші сержанти]] | ||
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]] | [[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]] | ||
| + | [[Категорія:Поховані на кладовищі по вулиці Центральній]] | ||
[[Категорія:Люди Л]] | [[Категорія:Люди Л]] | ||
Поточна версія на 21:06, 2 листопада 2026
Лихачов Володимир Михайлович (народився 24 квітня 1990 в Носівці — помер 26 жовтня 2026 поблизу населеного пункту Ясногірка Краматорського району Донецької області) — старший сержант ЗСУ, доброволець, загинув на російсько-українській війні внаслідок удару ворожого КАБу.
Життєпис[ред. | ред. код]
- Джерело: Носівщина в жалобі, Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради, 29 жовтня 2026
Народився в Носівці, дитинство минуло у Ніжині, куди свого часу переїхала родина. Там хлопець навчався до сьомого класу, а згодом сім’я повернулася на малу батьківщину - до Носівки. Тут він продовжив навчання у школі №1.
Був старанним і здібним учнем, добре навчався, закінчив школу з відзнакою. Мав багато планів і мрій, прагнув здобути хорошу освіту та реалізувати себе в житті. Свою подальшу долю пов'язав із омріяним вишем — Національним транспортним університетом, де здобув кваліфікацію інженера-технолога. За високі досягнення в навчанні отримав диплом із відзнакою.
Володимир був гордістю та опорою для своїх рідних. Після навчання працював у Носівці в «Укртелекомі», згодом — на «Укрзалізниці», а потім в компанії «ІМК».
Його знали як щиру, доброзичливу та компанійську людину. Він легко знаходив спільну мову з людьми, мав багато друзів і знайомих. Володимир був із тих, хто не залишався осторонь чужої біди, завжди був готовий прийти на допомогу й підтримати.
Саме таким він був і у своєму життєвому виборі. Коли у 2022 році росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Володимир не зміг залишатися осторонь. Уже з перших днів війни він добровольцем став на захист рідної землі.
На той час створив родину, одружившись із Анною. У Носівці, у власному будинку, молоде подружжя облаштовувало свій затишок.
Володимир служив на Харківщині, а останнім місцем дислокації його військової частини був Краматорський напрямок на Донеччині. Він мав статус учасника бойових дій, багато військових нагород, обіймав посади гранатометника, оператора, командира відділення, інструктора штабу, а останньою була посада старшого сержанта-менеджера в другому механізованому батальйоні.
Похований у Носівці, на кладовищі по вулиці Центральній.
