Відмінності між версіями «Савосько Валентина Іванівна»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Савосько Валентина Іванівна''' (народилася [[18 листопада]] [[1960]] в селі Козари) — медик. | '''Савосько Валентина Іванівна''' (народилася [[18 листопада]] [[1960]] в селі Козари) — медик. | ||
| − | + | == З сім'ї Мироненків == | |
| + | :''Із книги «[[Козари: шлях через століття]]» | ||
з сім'ї Мироненків, що переїхали до Козар з Сапонової Гути. | з сім'ї Мироненків, що переїхали до Козар з Сапонової Гути. | ||
Мама Валентини родом з села Сального Ніжинського району. | Мама Валентини родом з села Сального Ніжинського району. | ||
Доля звела батьків вже тут, в Козарах. | Доля звела батьків вже тут, в Козарах. | ||
| − | Ще з дитинства, часто перебуваючи в лікарнях, | + | Ще з дитинства, часто перебуваючи в лікарнях, переборюючи низку хвороб, Валя завжди намагалась хоч би чимось допомагати медсестрам та мріяла лікувати дітей і дорослих. Після закінчення Ніжинського медичного училища, пропрацювавши рік в Носівці, повернулась до рідного села. |
| − | переборюючи низку хвороб, Валя завжди намагалась хоч би | + | |
| − | чимось допомагати медсестрам та мріяла лікувати дітей і | + | Роботі медичної сестри віддала чверть століття. Тут і долю свою зустріла. Та нелегкою та виявилась… Самій довелось підіймати двох доньок. А потім ще двох ставити на ноги – не змогла допустити, щоб забрали сусідських сиріт до дитячого будинку. Допомогла й дім для них зберегти. Була впевнена: хтось же повинен це зробити. Тоді звучала в голові така знайома фраза: хто, як не я? Змогла все… |
| − | дорослих. Після закінчення Ніжинського медичного училища, | + | |
| − | пропрацювавши рік в Носівці, повернулась до рідного села. | + | Не знала ця маленька дівчинка, скільком людям допоможе врятувати життя, і того, що чекають на неї ще три важливі місії: допомогти батькам у вихованні двох молодших сестер, самій двом донькам раду дати, утримати іще двох дівчаток на поверхні бурхливого життєвого моря. |
| − | Роботі медичної сестри віддала чверть століття. Тут і долю свою | + | |
| − | зустріла. Та нелегкою та виявилась… Самій довелось підіймати | + | ''На світлині Валентина Іванівна з прийомними доньками Іриною й Мариною. '' |
| − | двох доньок. А потім ще двох ставити на ноги – не змогла | + | |
| − | допустити, щоб забрали сусідських сиріт до дитячого будинку. | + | Найвищою нагородою для себе вважає те, що на весіллі молодшої прийомної доньки викликала непідробне здивування подруг нареченої, коли ті дізнались, що вона їй нерідна мати. |
| − | Допомогла й дім для них зберегти. Була впевнена: хтось же | ||
| − | повинен це зробити. Тоді звучала в голові така знайома фраза: | ||
| − | хто, як не я? Змогла все… | ||
| − | + | [[Категорія:Уродженці Козар]] | |
| − | + | Випускники Козарської школи | |
| − | + | Медсестри | |
| − | + | Люди С | |
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
Версія за 10:18, 9 березня 2026
Савосько Валентина Іванівна (народилася 18 листопада 1960 в селі Козари) — медик.
З сім'ї Мироненків
- Із книги «Козари: шлях через століття»
з сім'ї Мироненків, що переїхали до Козар з Сапонової Гути. Мама Валентини родом з села Сального Ніжинського району. Доля звела батьків вже тут, в Козарах.
Ще з дитинства, часто перебуваючи в лікарнях, переборюючи низку хвороб, Валя завжди намагалась хоч би чимось допомагати медсестрам та мріяла лікувати дітей і дорослих. Після закінчення Ніжинського медичного училища, пропрацювавши рік в Носівці, повернулась до рідного села.
Роботі медичної сестри віддала чверть століття. Тут і долю свою зустріла. Та нелегкою та виявилась… Самій довелось підіймати двох доньок. А потім ще двох ставити на ноги – не змогла допустити, щоб забрали сусідських сиріт до дитячого будинку. Допомогла й дім для них зберегти. Була впевнена: хтось же повинен це зробити. Тоді звучала в голові така знайома фраза: хто, як не я? Змогла все…
Не знала ця маленька дівчинка, скільком людям допоможе врятувати життя, і того, що чекають на неї ще три важливі місії: допомогти батькам у вихованні двох молодших сестер, самій двом донькам раду дати, утримати іще двох дівчаток на поверхні бурхливого життєвого моря.
На світлині Валентина Іванівна з прийомними доньками Іриною й Мариною.
Найвищою нагородою для себе вважає те, що на весіллі молодшої прийомної доньки викликала непідробне здивування подруг нареченої, коли ті дізнались, що вона їй нерідна мати. Випускники Козарської школи Медсестри Люди С
