Погорілко Сергій Володимирович

Сергій Погорілко

Сергій Володимирович Погорілко (народився 7 листопада 1978 року в селі Мрин — помер 8 лютого 2025 в районі населеного пункту Вікторівка Суджанського району Курської області) — солдат, загинув у бою на Російсько-українській війні.

Життєпис

Джерело: Знову сумна і трагічна звістка надійшла в нашу громаду, Людмила Борисова, 19 січня 2026

Після закінчення Мринської середньої школи навчався в Мринському ПТУ-33 на фермера. Свій трудовий шлях почав у тваринницькій галузі місцевого колгоспу "Україна", а згодом працював розпиловщиком у Мринському лісгоспі, в охоронній фірмі Мринського УПЗГ. Потім Сергій поїхав на роботу до столиці та останні 7 років працював на АЗС "ОККО".

Постійно проживав зі своєю родиною у Мрині. Працелюбний, добрий, щирий, товариський, захоплювався рибалкою та мисливством. Завжди після роботи поспішав у рідне село, де його чекали мама, дружина та діти.

В листопаді 2024 р отримав повістку і пішов служити до ЗСУ. Після проходження півторамісячного навчання та підготовки в Гончарівську, був скерований до піхотинських військ в 47 бригаду "Магура". Військову службу ніс в Сумській області.

Отримавши поранення 15 січня 2025 року, підлікувався, побув вдома і знову повернувся до своєї частини. Завжди був мужнім і сміливим, до останнього подиху захищав цілісність та суверенітет України.

8 лютого 2025 року солдат Погорілко Сергій в бою за нашу Батьківщину, зник безвісти. Родина і вся громада чекали, хвилювались, та до останнього вірили, що все буде добре. Але знову гірке сповіщення про те, що Погорілко Сергій Володимирович загинув в районі населеного пункту Вікторівка Суджанського району Курської області, виявивши стійкість і мужність.

Похований у Мрині 22 січня 2026.

Відзнаки

• Орден «За мужність» III ступеня (20 лютого 2025)
• Нагрудний знак III ступеня 47-ї окремої механізованої бригади "Магура" (19 січня 2025)