Відмінності між версіями «Баришовець Віталій Миколайович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Рядок 9: Рядок 9:
 
Був позитивним, щирим, відкритим і водночас людиною слова, здатним на чоловічі вчинки. Один з них — стати на захист рідної землі добровільно. При тому, що мав всі підстави цього не робити, обумовлені станом здоров'я. Але 22 вересня 2024 року Віталій вдягнув однострій і виконував завдання, які ставило перед ним командування.
 
Був позитивним, щирим, відкритим і водночас людиною слова, здатним на чоловічі вчинки. Один з них — стати на захист рідної землі добровільно. При тому, що мав всі підстави цього не робити, обумовлені станом здоров'я. Але 22 вересня 2024 року Віталій вдягнув однострій і виконував завдання, які ставило перед ним командування.
  
Втім здоров'я похитнулося. Погіршення він відчував, але 15 січня серце військовослужбовця зупинилося. Лікарі, які намагалися йог врятувати, виявилися безсилими.
+
Втім здоров'я похитнулося. Погіршення він відчував, але 15 січня серце військовослужбовця зупинилося. Лікарі, які намагалися його врятувати, виявилися безсилими.
  
Поховано Віталія Баришовця буде у рідному селі, поруч з могилою батька.
+
Поховано Віталія Баришовця у рідному селі, поруч з могилою батька.
  
 
== Родина ==
 
== Родина ==

Версія за 00:36, 15 січня 2026

Віталій Баришовець

Віталій Миколайович Баришовець (народився 7 серпня 1982 в Яблунівці – помер 15 січня 2025) — солдат, учасник Російсько-української війни, доброволець.

Життєпис

Джерело: Носівщина в жалобі, Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради, 18 січня 2025

Народився і виріс у Яблунівці. Був меншим серед трьох синів у батьків. Закінчив школу, отримав посвідчення водія і пішов на строкову службу. Повернувшись, працював переважно на автозаправочних станціях.

Був позитивним, щирим, відкритим і водночас людиною слова, здатним на чоловічі вчинки. Один з них — стати на захист рідної землі добровільно. При тому, що мав всі підстави цього не робити, обумовлені станом здоров'я. Але 22 вересня 2024 року Віталій вдягнув однострій і виконував завдання, які ставило перед ним командування.

Втім здоров'я похитнулося. Погіршення він відчував, але 15 січня серце військовослужбовця зупинилося. Лікарі, які намагалися його врятувати, виявилися безсилими.

Поховано Віталія Баришовця у рідному селі, поруч з могилою батька.

Родина

Мама Галина Миколаївна, син Артем, донька Софія, брат Олександр.