Відмінності між версіями «Шевченко Тарас Григорович»
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
== Скорботний шлях == | == Скорботний шлях == | ||
| − | : Джерело: Чернігівські шляхи Тараса: реком. бібліогр. покажч. /укладач Л.В.Студьонова; ред. І.Я.Каганова, відп. за вип. І.М.Аліференко. | + | : Джерело: Чернігівські шляхи Тараса: реком. бібліогр. покажч. /укладач Л.В.Студьонова; ред. І.Я.Каганова, відп. за вип. І.М.Аліференко. – Чернігів, 2014. – 84 с. ''[https://old.libkor.com.ua/php/editions_files/Chernigov_path_T.pdf Посилання]'' |
10 травня (за новим стилем) 1861 року труну з тілом | 10 травня (за новим стилем) 1861 року труну з тілом | ||
| − | Шевченка поїздом повезли до Москви. Звідти | + | Шевченка поїздом повезли до Москви. Звідти кіньми – в Україну, через Чернігівщину. Скорботний шлях пролягав через Атюшу – Батурин – Доч – Шаповалівку – Борзну – |
| − | Україну, через Чернігівщину. Скорботний шлях пролягав | + | Оленівку – Комарівку – Ніжин – [[Володькова Дівиця|Володькову Дівицю]] – |
| − | через | + | [[Носівка|Носівку]] – [[Козари]] – Козелець – Сираї – Київ. На всьому |
| − | |||
| − | [[Носівка|Носівку]] | ||
шляху траурний кортеж зустрічали і проводжали тисячі | шляху траурний кортеж зустрічали і проводжали тисячі | ||
людей. | людей. | ||
| Рядок 24: | Рядок 22: | ||
'''Пам'ятний знак у Володьковій Дівиці''' | '''Пам'ятний знак у Володьковій Дівиці''' | ||
| − | * [[17 травня]] [[1991]] — у Володьковій Дівиці до 130-х роковин від дня перезахоронення на Чернечій горі в Каневі, біля лікарні, було встановлено пам’ятні скрижалі: «Цим шляхом у травні 1861 році жителі нашого села в глибокій скорботі проводили до місця останнього спочинку славетного сина України, великого | + | * [[17 травня]] [[1991]] — у Володьковій Дівиці до 130-х роковин від дня перезахоронення на Чернечій горі в Каневі, біля лікарні, було встановлено пам’ятні скрижалі: «Цим шляхом у травні 1861 році жителі нашого села в глибокій скорботі проводили до місця останнього спочинку славетного сина України, великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка».{{Clear}} |
[[Файл:Відкриття погруддя Тараса Шевченка у дворищі Василя Нечепи.jpg|міні|Відкриття погруддя Тарасу Шевченку на подвір'ї Василя Нечепи]] | [[Файл:Відкриття погруддя Тараса Шевченка у дворищі Василя Нечепи.jpg|міні|Відкриття погруддя Тарасу Шевченку на подвір'ї Василя Нечепи]] | ||
Поточна версія на 18:12, 21 грудня 2025
Шевченко Тарас Григорович (1814—1861) — український поет, прозаїк, мислитель, живописець, гравер, етнограф, громадський діяч. Національний герой і символ України. Діяч українського національного руху, член Кирило-Мефодіївського братства. Академік Імператорської академії мистецтв.
Скорботний шлях[ред. | ред. код]
- Джерело: Чернігівські шляхи Тараса: реком. бібліогр. покажч. /укладач Л.В.Студьонова; ред. І.Я.Каганова, відп. за вип. І.М.Аліференко. – Чернігів, 2014. – 84 с. Посилання
10 травня (за новим стилем) 1861 року труну з тілом Шевченка поїздом повезли до Москви. Звідти кіньми – в Україну, через Чернігівщину. Скорботний шлях пролягав через Атюшу – Батурин – Доч – Шаповалівку – Борзну – Оленівку – Комарівку – Ніжин – Володькову Дівицю – Носівку – Козари – Козелець – Сираї – Київ. На всьому шляху траурний кортеж зустрічали і проводжали тисячі людей.
Відзначення пам'яті в Носівці[ред. | ред. код]
Погруддя біля залізничної станції
У 1961 році, до 100-річчя від смерті Т.Г. Шевченка на привокзальній площі залізничної станції «Носівка» встановлене його погруддя.
Пам'ятний знак у Володьковій Дівиці
- 17 травня 1991 — у Володьковій Дівиці до 130-х роковин від дня перезахоронення на Чернечій горі в Каневі, біля лікарні, було встановлено пам’ятні скрижалі: «Цим шляхом у травні 1861 році жителі нашого села в глибокій скорботі проводили до місця останнього спочинку славетного сина України, великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка».
Погруддя на подвір'ї Василя Нечепи
- 19 грудня 2025 — на подвір'ї кобзаря Василя Нечепи в Носівці відкрито погруддя Тарасу Шевченку. Автор скульптури — Юрій Медвідь (1958—2025).
