Відмінності між версіями «Шевченко Тарас Григорович»
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
* [[17 травня]] [[1991]] — у Володьковій Дівиці до 130-х роковин від дня перезахоронення на Чернечій горі в Каневі, біля лікарні, було встановлено пам’ятні скрижалі: «Цим шляхом у травні 1861 році жителі нашого села в глибокій скорботі проводили до місця останнього спочинку славетного сина України, великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка».{{Clear}} | * [[17 травня]] [[1991]] — у Володьковій Дівиці до 130-х роковин від дня перезахоронення на Чернечій горі в Каневі, біля лікарні, було встановлено пам’ятні скрижалі: «Цим шляхом у травні 1861 році жителі нашого села в глибокій скорботі проводили до місця останнього спочинку славетного сина України, великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка».{{Clear}} | ||
| + | |||
| + | [[Файл:Відкриття погруддя Тараса Шевченка у дворищі Василя Нечепи.jpg|міні|Відкриття погруддя Тарасу Шевченку на подвір'ї Василя Нечепи]] | ||
'''Погруддя на подвір'ї Василя Нечепи''' | '''Погруддя на подвір'ї Василя Нечепи''' | ||
| − | |||
| − | * [[19 грудня]] [[2025]] — на подвір'ї кобзаря [[Нечепа Василь Григорович|Василя Нечепи]] в Носівці відкрито | + | * [[19 грудня]] [[2025]] — на подвір'ї кобзаря [[Нечепа Василь Григорович|Василя Нечепи]] в Носівці відкрито [[Погруддя Тарасу Шевченку на подвір'ї Василя Нечепи|погруддя Тарасу Шевченку]]. Автор скульптури — Юрій Медвідь (1958—2025).{{Clear}} |
== Посилання == | == Посилання == | ||
Версія за 23:52, 20 грудня 2025
Шевченко Тарас Григорович (1814—1861) — український поет, прозаїк, мислитель, живописець, гравер, етнограф, громадський діяч. Національний герой і символ України. Діяч українського національного руху, член Кирило-Мефодіївського братства. Академік Імператорської академії мистецтв.
Скорботний шлях
- Джерело: Чернігівські шляхи Тараса: реком. бібліогр. покажч. /укладач Л.В.Студьонова; ред. І.Я.Каганова, відп. за вип. І.М.Аліференко. – Чернігів, 2014. – 84 с. Посилання
10 травня (за новим стилем) 1861 року труну з тілом Шевченка поїздом повезли до Москви. Звідти кіньми – в Україну, через Чернігівщину. Скорботний шлях пролягав через Атюшу – Батурин – Доч – Шаповалівку – Борзну – Оленівку – Комарівку – Ніжин – Володькову Дівицю – Носівку – Козари – Козелець – Сираї – Київ. На всьому шляху траурний кортеж зустрічали і проводжали тисячі людей.
Пам'ятний знак у Володьковій Дівиці
- 17 травня 1991 — у Володьковій Дівиці до 130-х роковин від дня перезахоронення на Чернечій горі в Каневі, біля лікарні, було встановлено пам’ятні скрижалі: «Цим шляхом у травні 1861 році жителі нашого села в глибокій скорботі проводили до місця останнього спочинку славетного сина України, великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка».
Погруддя на подвір'ї Василя Нечепи
- 19 грудня 2025 — на подвір'ї кобзаря Василя Нечепи в Носівці відкрито погруддя Тарасу Шевченку. Автор скульптури — Юрій Медвідь (1958—2025).
