Погруддя Тарасу Шевченку на подвір'ї Василя Нечепи

Погруддя Тараса Шевченка у дворищі Василя Нечепи

Погруддя Тарасу Шевченку відкрито 19 грудня 2025 на подвір'ї Василя Нечепи в Носівці. Автор погруддя — скульптор Юрій Медвідь (1958—2025).

Визначна подія

Джерело: Ярослав Овчаренко: У Носівці відбулася визначна подія, 20 грудня 2025

19 грудня у місті Носівці відбулася по-справжньому визначна подія — відкриття пам'ятника-погруддя Тараса Григоровича Шевченка на території резиденції Василя Григоровича Нечепи — знаного кобзаря, народного артиста України та охоронця українських традицій.

Це місце вже давно стало осередком українського духу, культури та історичної пам’яті. Встановлення погруддя Великого Кобзаря саме тут має глибокий символізм: Шевченко — це голос нації, а резиденція Василя Нечепи — простір, де цей голос звучить живо й щиро.

Окрім культурного та духовного складника, територія резиденції вражає своєю унікальністю. Тут можна побачити страусів, голубів, павичів та інших тварин, що створюють особливу, майже родинну атмосферу гармонії з природою. Це місце, де історія, мистецтво та життя поєднуються в одне ціле.

Подія має важливу історичну та національну цінність, адже в часи випробувань для України ми не лише боремося, а й зберігаємо, шануємо та примножуємо свою культурну спадщину.

Раджу всім охочим відвідати резиденцію Василя Григоровича Нечепи, доторкнутися до живої історії, відчути силу українського слова та побачити унікальне місце, яке надихає й об'єднує

Свято українського духу

Відкриття погруддя Тараса Шевченка у дворищі Василя Нечепи

Джерело: Людмила Любива: 19 грудня у Кобзарському помісті Василя Нечепи, 20 грудня 2025

19 грудня у Кобзарському помісті Василя Нечепи в місті Носівці на Чернігівщині стало справжнім святом українського духу, історичної пам’яті та живої традиції.

Затишна атмосфера помістя, тепле прийняття гостей, пізнавальна екскурсія, знайомство з козацькою спадщиною та тваринним світом створили особливий простір єднання й щирості.

Особлива вдячність — за урочисте відкриття погруддя Тарасу Шевченку та вшанування пам’яті талановитого майстра Юрія Медведя — подію глибоко символічну й важливу для збереження національної пам'яті.

Щиро дякуємо кобзарю Василю Нечепі за музичний дарунок, який торкнувся сердець, за живе слово, думи та пісні, що звучали як голос предків.

Нехай такі заходи й надалі єднають громаду, утверджують українську ідентичність та передають духовну спадщину наступним поколінням.

Василь Нечепа встановив у себе на подвір'ї пам'ятник Шевченку

Погруддя Т.Г. Шевченка встановив за власний кошт на території свого родового Козацького дворища у Носівці Василь Нечепа

У світі налічується одна тисяча триста вісімдесят чотири пам'ятники Тарасу Шевченку як культурному діячу, українському поету, прозаїку та художнику : 1256 – по Україні та 128 – за кордоном, у 47 країнах світу. І це — абсолютний світовий рекорд із найбільшої кількості встановлених пам’ятників одній відомій постаті. Все це — якщо вірити всезнаючій світовій павутині Google. Утім, нещодавно до вже встановлених скульптурних споруд на честь нашого національного героя й символу нашого українського народу додався ще один.

Погруддя Т.Г. Шевченка встановив за власний кошт на території свого родового Козацького дворища у Носівці Василь Нечепа, український кобзар, лірник, народний співак, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, народний артист України, а віднедавна ще й голова Носівського осередку ГО «Патріоти рідного краю».

Ідею вшанувати ім’я Великого Кобзаря Василь Григорович виношував у своєму козацькому серці вже давно.

— З Петербурга через Носівку проліг останній шлях Тараса Шевченка дорогою на Чернечу гору, — розповідає митець. — Пам’ятника чи меморіальної дошки, присвяченої Кобзареві, встановити у Носівці не вдалось. У Носівці немає пам'ятника Тарасу Шевченку, є лише погруддя на привокзальній площі залізничної станції «Носівка» (встановлене ще у 1961 році, до 100-річчя від смерті Т.Г. Шевченка. Прим. ав.) Але коли перевозили Тараса Шевченка, сучасного міста там ще не було — залізниця проходила поза межами тодішньої Носівки, й вокзал збудували на околиці міста у 1868 році. А так я здійснив відразу дві своїх мрії — погруддя Тараса Шевченка та пам'ятна дошка…

Катерина ГАВРИШ, газета Ніжинщини "Вісті"