Відмінності між версіями «Городище (Плоске)»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
Під керівництвом археолога В. Ф. Воєводи проводилися археологічні розвідки. | Під керівництвом археолога В. Ф. Воєводи проводилися археологічні розвідки. | ||
| + | == Про похід у так зване «Городище» == | ||
| + | : ''Джерело: {{cite web | url = https://www.facebook.com/vasilvas.nosivkasyut/posts/2064558643757355 | title = ... про мого найулюбленішого вчителя ... | publisher = | author = [[Кияниця Василь Васильович|Василь Кияниця]] | date = 28 березня 2018| accessdate = | language = }}'' | ||
| + | А ще [[Репета Петро Євгенович|Петро Євгенович]] водив нас у краєзнавчі походи рідним краєм. Запам'ятався похід у так зване «Городище». Я був у сьомому класі. Хто не знає, «Городище» знаходиться у лісі між північною Носівкою і Плоским. Колись у сиву давнину воно було обнесено земляним валом із частоколом. Діаметр валу, по пам'яті, не менш кілометра. У бік Чернігова у валу були «чернігівські ворота», а в бік Києва – «київські». | ||
| − | + | Металошукачів у нас тоді, звісно, не було, а були виготовлені нами «щупи» із міцного металевого дроту, загострені на кінці. Ми їх навмання втикали у землю і слухали звук. Якщо «щуп» на щось натикався, ми бралися за лопату. Було дуже багато черепків із глиняного посуду. Якісь складалися у частини посуду, якісь – ні. Нам, старшокласникам восьмирічки, ці розкопки були неймовірно цікавими, а Петро Євгенович все розповідав і розповідав про доісторичний період, бронзовий вік, Київську Русь… Ці імпровізовані його уроки були варті десятків подібних в умовах класу. | |
| − | + | І головна сенсація того походу до «Городища». У районі «київських воріт» мій щуп наштовхнувся на щось металеве. Глибина була сантиметрів 50-60. Почав обережно розкопувати. Спершу був звичайний собі чорноземний ґрунт, а потім він почав ставати синьо-зеленим. Підійшов Петро Євгенович: «Вася, обережніше! Там щось є мідне, або бронзове!». Почали ґрунт розгрібати руками і у вже зовсім синій грудці виявився бронзовий наконечник стріли! Справжній наконечник, справжньої стріли! Розповідь учителя про те, що тут було поселення наших предків – підтвердилася знахідкою! Хтось запитав: «А чому воно синє?». Петро Євгенович пояснив, що за тисячу років перебування наконечника у ґрунті, він окиснюватися і ґрунт просочувався окисом міді – мідним купоросом. Відбулася дифузія. | |
| − | |||
| − | І головна сенсація того походу до «Городища». У районі «київських воріт» мій | ||
{{Заготовка}} | {{Заготовка}} | ||
[[Категорія:Пам'ятки археології]] | [[Категорія:Пам'ятки археології]] | ||
[[Категорія:Плоске]] | [[Категорія:Плоске]] | ||
Версія за 13:59, 10 липня 2025
Городище — земляне укріплення, розташоване поблизу села Плоске.
Під керівництвом археолога В. Ф. Воєводи проводилися археологічні розвідки.
Про похід у так зване «Городище»
- Джерело: Василь Кияниця: ... про мого найулюбленішого вчителя ..., 28 березня 2018
А ще Петро Євгенович водив нас у краєзнавчі походи рідним краєм. Запам'ятався похід у так зване «Городище». Я був у сьомому класі. Хто не знає, «Городище» знаходиться у лісі між північною Носівкою і Плоским. Колись у сиву давнину воно було обнесено земляним валом із частоколом. Діаметр валу, по пам'яті, не менш кілометра. У бік Чернігова у валу були «чернігівські ворота», а в бік Києва – «київські».
Металошукачів у нас тоді, звісно, не було, а були виготовлені нами «щупи» із міцного металевого дроту, загострені на кінці. Ми їх навмання втикали у землю і слухали звук. Якщо «щуп» на щось натикався, ми бралися за лопату. Було дуже багато черепків із глиняного посуду. Якісь складалися у частини посуду, якісь – ні. Нам, старшокласникам восьмирічки, ці розкопки були неймовірно цікавими, а Петро Євгенович все розповідав і розповідав про доісторичний період, бронзовий вік, Київську Русь… Ці імпровізовані його уроки були варті десятків подібних в умовах класу.
І головна сенсація того походу до «Городища». У районі «київських воріт» мій щуп наштовхнувся на щось металеве. Глибина була сантиметрів 50-60. Почав обережно розкопувати. Спершу був звичайний собі чорноземний ґрунт, а потім він почав ставати синьо-зеленим. Підійшов Петро Євгенович: «Вася, обережніше! Там щось є мідне, або бронзове!». Почали ґрунт розгрібати руками і у вже зовсім синій грудці виявився бронзовий наконечник стріли! Справжній наконечник, справжньої стріли! Розповідь учителя про те, що тут було поселення наших предків – підтвердилася знахідкою! Хтось запитав: «А чому воно синє?». Петро Євгенович пояснив, що за тисячу років перебування наконечника у ґрунті, він окиснюватися і ґрунт просочувався окисом міді – мідним купоросом. Відбулася дифузія.
