Відмінності між версіями «Вареник Віталій Володимирович»
м (Заміна тексту — «’» на «'») |
|||
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
З початком повномасштабного вторгнення доєднався до загону тероборони, згодом став членом ДФТГ. | З початком повномасштабного вторгнення доєднався до загону тероборони, згодом став членом ДФТГ. | ||
| − | 22 лютого 2023 року був призваний на військову службу. У лавах Збройних Сил України виконував | + | 22 лютого 2023 року був призваний на військову службу. У лавах Збройних Сил України виконував обов'язки старшого водія-гранатометника І міномета мінометного взводу другого механізованого батальйону. Часто виходив на зв'язок, останній раз рідні почули його голос 16 лютого. Дуже сумував за онучкою Амінкою, запевнив, що все гаразд, дав настанови усім рідним, наче прощався. Коли перестав виходити на зв'язок, родина відчувала, щось сталося. |
Загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині, на Лимансько-Куп'янському напрямку внаслідок підриву на міні. | Загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині, на Лимансько-Куп'янському напрямку внаслідок підриву на міні. | ||
Поточна версія на 16:49, 24 жовтня 2024
Віталій Володимирович Вареник (народився 12 жовтня 1977 в селі Жовтневе на Коропщині — помер 22 лютого 2024), солдат ЗСУ, будівельник, мешканець Носівки, працював у КП «Носівка-Комунальник», загинув на Російсько-українській війні на Лимансько-Куп'янському напрямку.
Життєпис[ред. | ред. код]
- Джерело: Носівщина в жалобі, Життя громади
Закінчив школу, здобув кваліфікацію тракториста, жив у рідному селі Жовтневе.
Згодом створив власну родину і переїхали на постійне місце проживання до Носівки, на малу батьківщину дружини. Тут народилися два їхніх сини.
Віталій Володимирович працював у Києві, в КП «Носівка-Комунальник», мав золоті руки у будівельній справі.
З початком повномасштабного вторгнення доєднався до загону тероборони, згодом став членом ДФТГ.
22 лютого 2023 року був призваний на військову службу. У лавах Збройних Сил України виконував обов'язки старшого водія-гранатометника І міномета мінометного взводу другого механізованого батальйону. Часто виходив на зв'язок, останній раз рідні почули його голос 16 лютого. Дуже сумував за онучкою Амінкою, запевнив, що все гаразд, дав настанови усім рідним, наче прощався. Коли перестав виходити на зв'язок, родина відчувала, щось сталося.
Загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині, на Лимансько-Куп'янському напрямку внаслідок підриву на міні.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина Вареник Наталія Михайлівна, сини Дмитро та Вадим, сестра Оксана, брати Ігор та Олександр.
Поховано воїна буде на кладовищі по вул. Центральна (біля колишньої меблевої фабрики).
