Відмінності між версіями «Жмихов Віктор Олександрович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Рядок 18: Рядок 18:
  
 
Кожен рік приїжджав на могилу батька в Червоні Партизани, зустрічався з земляками «Таких добрих та щирих людей, як тут, я ніде не зустрічав» — говорив він.
 
Кожен рік приїжджав на могилу батька в Червоні Партизани, зустрічався з земляками «Таких добрих та щирих людей, як тут, я ніде не зустрічав» — говорив він.
 +
 +
== З листування ==
 +
Чотири книги-саморобки містять дуже цінні спогади. Автор сам іноді ставить різні дати виходу книг.
 +
Наприклад повість Семья Гончар (220 стор.) на обкладинці датована 1987-2005 роками, а в передмові автор пише що, повість написана у 2004 році.
 +
 +
Це єдина книга з чотирьох, яка за друком вже практично повністю відповідає справжній книзі.
 +
 +
Інші - дві: Такая горькая память...(269 стор. 2002 рік) та Трудный путь к авиации (складається з двох книг - 1) Неоконченный роман -2007 р. 270 стор.
 +
 +
2) Упавшая звезда - 2002 р. 143 стор), мають пропущені сторінки, різні шрифти ( в другій книзі дві книги набрані різним шрифтом).
 +
 +
А Повести и публикации - це взагалі підбірка різних за тематикою відксерених газетних матеріалів різних авторів (В.Жмихова, О.Нестеренка, Н.Фурси, Г.Власенка та інших). Книгою її назвати можна лише умовно.
 +
 +
Віктор Жмихов помер в грудні 2019 року, після тяжкої (онко) хвороби.
 +
 +
В книгах чимало малюнків автора та фотографій (на жаль чимало не дуже якісних).
  
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==

Версія за 08:59, 26 вересня 2024

Віктор Жмихов. Автопортрет

Віктор Олександрович Жмихов (народився 1939 в Носівці — помер 24 лютого 2019) — письменник, офіцер-авіатор, борттехнік.

Життєпис

Автор книг «Носівський вальс», «Сім'я Гончар», “Така гірка память”, “141-й окремий батальйон”.

За його ініціативи та активної участі було встановлено меморіальну дошку у м. Ніжині в пам’ять про розстріляних у 1942 році жителів с. Червоні Партизани та перепоховано 150 людей.

Мешкав у місті Кривий Ріг.

Справою свого життя обрав вшанування пам’яті 150 червонопартизанців, розстріляних 9 липня 1942 року у дворі гестапівської тюрми в Ніжині; разом з жителями Червоних Партизан загинув і батько Віктора Олександровича – Олександр Юхимович Жмихов, знаний носівський пічник, що працював тоді в селі.

Багато років Віктор Олександрович приїздив до Ніжина та посилав листи місцевій владі про те, щоб відзначити хоча б місце поховання розстріляних. І ось 9 травня 1991 року здійснилась його мрія – в с. Червоні Партизани були перезахоронені останки 150 людей, що загинули від рук фашистів.

Віктор Олександрович шукав очевидців, розпитував людей, цікавився всім, що стосувалось цих подій, а також співпрацював з директором сільського музею М. О. Сіриком. Зібрані матеріали використав для написання повісті «Така гірка пам'ять». Про юнацькі роки, пережиті в Носівці після війни – друга повість автора «Носівський вальс».

Кожен рік приїжджав на могилу батька в Червоні Партизани, зустрічався з земляками «Таких добрих та щирих людей, як тут, я ніде не зустрічав» — говорив він.

З листування

Чотири книги-саморобки містять дуже цінні спогади. Автор сам іноді ставить різні дати виходу книг. Наприклад повість Семья Гончар (220 стор.) на обкладинці датована 1987-2005 роками, а в передмові автор пише що, повість написана у 2004 році.

Це єдина книга з чотирьох, яка за друком вже практично повністю відповідає справжній книзі.

Інші - дві: Такая горькая память...(269 стор. 2002 рік) та Трудный путь к авиации (складається з двох книг - 1) Неоконченный роман -2007 р. 270 стор.

2) Упавшая звезда - 2002 р. 143 стор), мають пропущені сторінки, різні шрифти ( в другій книзі дві книги набрані різним шрифтом).

А Повести и публикации - це взагалі підбірка різних за тематикою відксерених газетних матеріалів різних авторів (В.Жмихова, О.Нестеренка, Н.Фурси, Г.Власенка та інших). Книгою її назвати можна лише умовно.

Віктор Жмихов помер в грудні 2019 року, після тяжкої (онко) хвороби.

В книгах чимало малюнків автора та фотографій (на жаль чимало не дуже якісних).

Див. також

Примітки

Посилання