Відмінності між версіями «Марущак Михайло Михайлович»
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
Під час виконання бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу біля Авдіївки, на Донеччині він отримав поранення, несумісні з життям. Сталося це 10 листопада. | Під час виконання бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу біля Авдіївки, на Донеччині він отримав поранення, несумісні з життям. Сталося це 10 листопада. | ||
| − | Поховано | + | Поховано загиблого Героя на кладовищі по вулиці Сонячна (мікрорайон Грузилівка) у с. Володькова Дівиця. |
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Поховані на кладовищі по вулиці Сонячна]] |
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні]] | [[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні]] | ||
[[Категорія:Люди М]] | [[Категорія:Люди М]] | ||
Версія за 17:11, 17 листопада 2023
Михайло Михайлович Марущак (народився 20 травня 1979 в с. Червоне на Кропивниччині. — помер 10 листопада 2023 біля Авдіївки, на Донеччині), житель Володькової Дівиці, рядовий, доброволець, загинув на Російсько-українській війні.
Життєпис
- Джерело: Носівщина в жалобі, Носівська міська рада, 13 листопада 2023
Виростав на Срібнянщині, куди переїхала родина. Виховувався у родині, де зростало четверо братів. Тому хлопці старалися з самого малку стати опорою для мами, яка підіймала їх сама.
Після закінчення школи здобув професію і влаштувався на роботу будівельником. Мав просто золоті руки до всього у цій справі.
Згодом разом з дружиною Світланою створили дружну родину, де народилося троє діток. Тато став для синів та донечки прикладом справжнього і надійного батька, для дружини – найкращим чоловіком.
Родина Марущаків півтора десятка років тому приїхала до Володькової Дівиці, аби тут придбати будиночок і вити своє родинне гніздо. Порядні, дружні, працьовиті, хороші люди швидко прижилися у селі, заживши поваги від односельців.
Михайло весь час опановував щось нове у техніках будівництва. А віднедавна взявся створювати штучні озера, водоспади. Він умів робити усю чоловічу роботу, встигаючи створювати таку красу, був майстерним технарем. Сам зібрав трактор, розумівся у всій техніці.
Дуже любив і старався все зробити і для дружини, і для дітей, бо це був його головний сенс життя.
Тому, коли російські окупанти рушили 24 лютого з війною, він не міг лишатися осторонь: пішов добровольцем у перший же день. Певний час чергував на блокпостах, а далі виконував обов’язки механіка відділення спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону.
Під час виконання бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу біля Авдіївки, на Донеччині він отримав поранення, несумісні з життям. Сталося це 10 листопада.
Поховано загиблого Героя на кладовищі по вулиці Сонячна (мікрорайон Грузилівка) у с. Володькова Дівиця.
Родина
Дружина Світлана Володимирівна, діти: Андрій, Микола та Софійка
