Відмінності між версіями «Луцак Любомир Васильович»
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
== До життєпису == | == До життєпису == | ||
| + | |||
| + | В перші дні війни він став на захист України добровольцем. | ||
| + | |||
Призваний на військову службу 9 березня 2022, служив гранатометником 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти. | Призваний на військову службу 9 березня 2022, служив гранатометником 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти. | ||
| − | 23 вересня внаслідок артилерійського обстрілу, виявивши стійкість та мужність поблизу с. Миколаївка Друга Бахмутського району на Донеччині, отримав поранення несумісні з життям.<ref>{{Cite web | url = https://www.facebook.com/nosivkaotg/posts/pfbid02Hm6kkSMU8hJdYFcM8xrUnjfm2nRik7zBDrDbJDHisQ7JFsJ4Z31khPzSDt5SBfbPl | title = Носівщина в жалобі | publisher = | author = Володимир Ігнатченко | date = 26 вересня 2022 }}</ref> | + | Боронив із побратимами Чернігів. Далі був Схід. |
| + | |||
| + | 23 вересня 2022 внаслідок артилерійського обстрілу, виявивши стійкість та мужність поблизу с. Миколаївка Друга Бахмутського району на Донеччині, отримав поранення несумісні з життям.<ref>{{Cite web | url = https://www.facebook.com/nosivkaotg/posts/pfbid02Hm6kkSMU8hJdYFcM8xrUnjfm2nRik7zBDrDbJDHisQ7JFsJ4Z31khPzSDt5SBfbPl | title = Носівщина в жалобі | publisher = | author = Володимир Ігнатченко | date = 26 вересня 2022 }}</ref> | ||
| + | |||
| + | У загиблого залишилася дружина Руслана Володимирівна, дітки — Настуня та Саша. | ||
| + | |||
| + | Родом захисник із Західної України. Втім, Носівка для нього стала рідною, бо тут зустрів свою кохану, тут народилася його сім’я, з’явилися на світ донечка і синочок. Молода сім’я вила своє родинне гніздечко, будували плани, які в одну мить обірвалися через трикляту війну. | ||
| + | |||
| + | Поховано Любомира на кладовищі по вул. Княгині Ольги у Носівці. | ||
== Примітки == | == Примітки == | ||
Версія за 23:53, 23 вересня 2023
Любомир Васильович Луцак (31 липня 1991 — 23 вересня 2022) — солдат, загинув на російсько-українській війні, проживав у Носівці.
До життєпису
В перші дні війни він став на захист України добровольцем.
Призваний на військову службу 9 березня 2022, служив гранатометником 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти.
Боронив із побратимами Чернігів. Далі був Схід.
23 вересня 2022 внаслідок артилерійського обстрілу, виявивши стійкість та мужність поблизу с. Миколаївка Друга Бахмутського району на Донеччині, отримав поранення несумісні з життям.[1]
У загиблого залишилася дружина Руслана Володимирівна, дітки — Настуня та Саша.
Родом захисник із Західної України. Втім, Носівка для нього стала рідною, бо тут зустрів свою кохану, тут народилася його сім’я, з’явилися на світ донечка і синочок. Молода сім’я вила своє родинне гніздечко, будували плани, які в одну мить обірвалися через трикляту війну.
Поховано Любомира на кладовищі по вул. Княгині Ольги у Носівці.
Примітки
- ↑ Володимир Ігнатченко: Носівщина в жалобі, 26 вересня 2022
